Студентський науковий обмін між ЄС та європейськими країнами, що не входять до складу ЄС (зокрема Україна), є рухом в одному напрямку: у 2002-2003 рр. пропорція студентів з європейських країн - не членів ЄС у загальному числі іноземних студентів, які навчалися в ЄС, становила 8%, тоді як студентів, що народилися в ЄС, проте здобували освіту в інших європейських країнах - не членах ЄС, не було зовсім.
Все вище зазначене дозволяє сформулювати деякі висновки.
I. Декларовані однакові умови трансформації - це ширма, якою ЄС прикриває свій невибір України. Технічна та фінансова допомога, що надається країнам-кандида-там і країнам із перспективою членства, кардинально відрізняється. Зокрема:
- недовіра населення у новоприєднаних до ЄС країнах - 32% в Литві, 44% в Естонії та 53% у Латвії (за дослідженням Eurobarometer "Осінь-2004") не відіграла ключової ролі. Україну ЄС не розглядав як можливого кандидата;
- однакові стартові можливості для всіх країн - це ілюзія. Доки Польща, Угорщина та інші країни-кандидати працювали над упровадженням Aquis communautaire (правова система Європейського Союзу, що включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ (ВР України, Закон "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629-IV)), використовуючи обов' язкову систему всіх необхідних інституційних змін для виконання умов вступу до ЄС, Україні не пропонували приєднатися до цієї програми;
- кошти фінансової і технічної допомоги йшли в Україні на громадянське суспільство, на допомогу в приватизації, але не на зміну державних інституцій і приведення їх у відповідність до європейських.
II. Зазначене вище дозволяє стверджувати, що існує певна ізоляція у діяльності ВНЗ.
Так, з огляду на статистику, у сфері освіти Україна - одна з європейських " важковаговиків". Вона має величезну кількість вищих навчальних закладів (ВНЗ), посідає четверте місце в Європі за чисельністю громадян із вищою освітою. Розпочато реформацію згідно з вимогами Болонської конвенції (оцінки впровадження
швидше негативні, є лише поодинокі позитивні приклади) 2005-го р. Водночас станом на початок 2010 р. у близько 20 групах, в які об'єднані найкращі європейські ВНЗ, немає жодного українського ВНЗ: зокрема, у таких знаменитих, як Coimbra Group (38 найстаріших і найпрестижніших європейських університетів, деякі з них молодші за такі українські заклади, як Києво-Могилянська та Острозька академії); Утрехтська мережа (Utrecht Network), в якій акцентується інтернаціоналізація через літні школи, програми мобільності та спільні навчальні програми й ступені; Ліга європейських дослідницьких університетів (League of European Research Universities) і "Найкращі промислові менеджери для Європи" (Top Industrial Managers for Europe), що сприяє студентському обміну та наданню подвійних ступенів, особливо студентам технічних й інженерних спеціальностей.
Попри загальний песимізм, є одна сфера, в якій Болонський процес досягнув успіху. Йдеться про мобільність студентів. Недавно завдяки інструменту Європейської політики сусідства Україна приєдналася до "Вікна зовнішньої співпраці" програми Erasmus Mundus, хоча справжніх переваг іще не відчула. Іноземні стипендії залишаються рідкістю для українських студентів. В Україні лише 135 студентів скористалися стипендіями програми Erasmus (враховуючи всі категорії), тоді як турецькі студенти отримали понад 7000 стипендій. Європейська Комісія виділила майже 10000 нових грантів, які фінансувалися програмою Erasmus Mundus у 2009/2010 навчальному році. Планувалося, що 8385 студентів і викладачів із вищих навчальних закладів прибудуть до ЄС для навчання або викладання в європейських ВНЗ, тоді як у партнерських інститутах з інших країн, що не входять до ЄС, мало навчатися чи працювати 1561 громадянин із країн ЄС [13].
» следующая страница »
1 ... 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15