Міжнародні відносини 1945-1975 років

Було створено чотири органи ЄОВС: 1) Вище керівництво — у складі дев’яти осіб (не більше, ніж по дві особи від однієї держави); 2) Рада міністрів — по одному представнику від держави з функцією коорди­нувати діяльність ЄОВС з урядами країн-учасниць; 3) Асамблея ЄОВД— у складі 78 членів, обраних парламентами держав-учасниць за такими квотами: Франція, ФРН і Італія — по 18 осіб; Бельгія і Нідерланди — по 10 осіб; Люксембург — 4 особи. Функції: спостерігати за діяльністю Вищого керівництва і в разі необхідності змінювати його двома трети­нами голосів. 4) Суд — 7 судців від різних держав.

ЄОВС стало першим економічним об’єднанням, що заклало грунт для створення широкої європейської інтеграції, спочатку ніби виключ­но економічної, а поступово і політичної.

Перша післявоєнна зміна влади у супердержавах

На президентських виборах в США в листопаді 1952 р. переміг кандидат від республіканської партії Дуайт Ейзенхауер. Уславлений генерал під час виборчої компанії жорстко критикував Трумена за його політику «стримування». На думку Ейзенхауера, вона була не ефек­тивною і не призвела до стримування комунізму: адже комуністичні режими встановились в країнах Східної Європи, в Східній Німеччині, Китаї, йшли воєнні дії з комуністичними режимами в Кореї та у В’єт­намі, і далеко не на користь Заходу. Прийшовши у Білий дім, Ейзен­хауер заміст доктрини «стримування» оголосив доктрину «відкидання» комунізму, заявив, що метою його життя є визволення країн Східної Європи від комунізму, а стратегією США буде «масована відплата». Це означало, що в разі подальших спроб СРСР просувати комунізм за межі свого панування, на територію «свободного світу», відсіч буде рішуча і буде даватись не лише там, де це відбувається, (як було досі в Кореї та В’єтнамі), а удари будуть наноситись по головним центрам Радянського Союзу з метою знищення нападника. Призначений Ей- зенхауером на посаду державного секретаря Дж. Ф. Даллес проголо­сив проведення зовнішньої політики «балансування на межі війни». Це загрожувало значно загострити міжнародні відносини на їх голов­них напрямках.

Невдовзі істотніх змін зазнало керівництво Радянського Союзу:

5   березня 1953 р. помер Й.Сталін. Захід сприйняв це як можливість змін у зовнішній політиці Радянського Союзу щодо намагань просу­нути соціалізм за межі радянського впливу. 16 квітня Ейзенхауер у своїй промові, зокрема, сказав: «Весь світ знає, що зі смертю Сталіна скінчи­лась певна епоха». І в СРСР були зацікавлені, щоб на Заході так дума­ли: 25 квітня газета «Правда» передрукувала промову Ейзенхауера. Ряд дрібних радянських дипломатичних ходів підтверджував це.

Хоча, можливо, що сам Сталін внаслідок певних подій (корейська війна, доктрина «масованої відплати», відставання СРСР від Заходу з ряду економічних та військових питань) наприкінці життя, змуше­ний був змінити деякі свої більш ранні теоретичні постулати. У жовт­невому номері часопису «Більшовик» 1952 р. була надрукована стаття Сталіна, де була теза, що кінцева перемога комунізму не вимагає неод­мінно збройного конфлікту. У виступі Сталіна на XIX з’їзді КПРС (5—14 жовтня 1952 р.) можна було помітити певну переорієнтацію з по­літики «наступу на капіталізм» на політику «мирного співіснування».

Але Сталін помер.

У перших кроках радянського «колективного керівництва» мож­на було помітити намагання «десталінізації». Проте настрої у певних американських урядових колах, з одного боку, і помітне політичне за­гострення в радянських країнах-сателітах, з другого, спонукала нове радянське керівництво діяти за звичними сталінськими методами.

В США незалежно від приналежності до двох провідних політич­них партій — демократів та республіканців з’явились дві протилежні течії: «яструби» та «голуби». Перші, пов’язані з військово-промисло­вим комплексом, вважали за потрібне проводити відносно СРСР по­літику «з позицій сили». Другі, помірковані, вважали небажаним залу­чення США у тоталітарні світові конфлікти і виступали за покращен­ня радянсько-американських відносин. В залежності від зміни міжнародної ситуації переважав то перший, то другий напрямок.

 

« Содержание


 ...  69  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я