Це була дуже клопітка і нелегка робота, точки зору здебільшого розходились. І не лише між СРСР і США, часто і між країнами одного військово-політичного блоку. Проте на тому початковому етапі руху НБСЄ між державами-учасниками переважав дух консенсусу, і це допомагало кінцевому вирішенню проблем. Головні труднощі, як і слід було очікувати, виникали у третій комісії («третьому кошику»), де Радянський Союз намагався виступати проти загальноприйнятих в демократичному суспільстві норм в правах людини. Захисним моментом для радянських представників був загальноприйнятий принцип невтручання у внутрішні справи інших держав. Проте було зрозуміло, що відстояти позицію повної відсутності в державі прав людини, як це мало місце в СРСР, радянським представникам не вдасться. І вони пішли шляхом, яким в міжнародних відносинах часто йшли — погоджувались на рішення, які заздалегідь не збирались виконувати. Зірвати ж через «таку дрібницю» прийняття Нарадою узгоджених рішень Радянський Союз ніяк не міг: в рішеннях Наради, які мали безперечно міжнародно-правовий характер, вперше за післявоєнний період чорним по білому було зафіксовано принцип непорушності кордонів. Радянський Союз певною мірою саме заради цього й домагався скликання такої Наради.
Найгостріші незгоди між Заходом і СРСР довелося вирішувати сторонам під час зустрічей на найвищому рівні — між СРСР і США під час зустрічі Л. Брежнєва з президентом США Дж. Фордом під Владивостоком 23—24 листопада 1974 р. і між СРСР і Францією під час візиту Л. Брежнєва до Парижу 4—7 грудня того ж року. Було також домовлено завершити нарешті ІІ-й етап Наради у найстисліший термін і перейти до ІІІ-го, завершального етапу. 19липня 1975р. Координаційний комітет ІІ-го етапу Наради прийняв рішення про завершення цього етапу і про початок ІІІ-го завершального етапу в Гельсінкі 30липня 1975р.
Третій, заключний етап Наради відбувся 30липня—1 серпня 1975р. в Гельсінкі. Тут зібрались найвищі керівники 33 європейських держав, а також США і Канади, 35 керівників найрозвинутіших держав світу — подія безпрецедентна в новітній історії і в історії міжнародних відносин. Звичайно, сподівання на цю Нараду покладались великі. І вони ніби виправдались: 1 серпня 1975р. всі учасники самміту підписали Заключний Акт НБСЄ, який фіксував досягнуті домовленості.
В Преамбулі Заключного Акту визначалися цілі держав-учасниць в розширенні і активізації міжнародного співробітництва в політичних, економічних, науково-технічних, природоохоронних галузях; мета співробітництва — зміцнення миру, сприяння економічному та соціальному прогресу, поліпшення життєвих умов народів, вперше формулювалась ідея широкомасштабного співробітництва держав на довгостроковій основі.
В основі Заключного Акту лежала «Декларація принципів, якими держави-учасниці керуватимуться у взаємних відносинах». Всі вони були послідовно викладені і досконало розтлумачені:
1. Суверенна рівність, повагу прав, притаманних суверенітету. Вказувалось на необхідність поважати «своєрідність» прав кож-
ної держави, яка визначається національними традиціями і звичаями. Говорилося, що йдеться про повагу всіх прав й верховенства кожної держави в межах своєї території. Йшлося про повагу права держави вільно вибирати «свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи, а також право встановлювати свої закони та адміністративні правила».
2. Незастосування сили або погрози силою. Вказувалось, що жодні мотиви не можуть виправдовувати застосування сили або погрозу її застосування з метою порушення територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави. Водночас це не виключало необхідної жорсткої відсічі будь- яким актам агресії та міжнародного свавілля, для чого повною мірою можуть використовуватися можливості ООН. Право ООН застосовувати силу законно, воно ніяк не обмежувалось.
» следующая страница »
1 ... 151 152 153 154 155 156157 158 159 160 161 ... 187