Тому перші пропозиції про скликання наради європейських держав для обговорення заходів по забезпеченню колективної безпеки поступили від блоку ОВД з Варшави в січні 1965 р. Як можна було чекати, пропозиції були відхилені, тим більше, що в них проглядалось намагання відділити європейські країни від США.
У1966 р. країни ОВД в Бухаресті прийняли декларацію, в якій виклали своє бачення шляхів послаблення напруження в Європі. Пропонувалось одночасно розпустити НАТО і ОВД, заявити про непорушність існуючих кордонів і т. ін. З цією метою пропонувалось для обговорення скликати конференцію європейських держав.
Природно, що на ліквідацію НАТО Захід погоджуватись не збирався. В 1969 р. керівники ОВД, які засідали в Будапешті, закликали Захід «прискорити підготовку до скликання загальноєвропейської наради» і скористатись для цього пропозицією Фінляндії, яка запропонувала свої послуги для проведення такої наради. Було ще кілька пропозицій ОВД. Але всі вони з позицій Заходу були неприйнятними через те, що передбачали чисто європейську акцію, відсуваючи від неї керівну супердержаву Заходу — Сполучені Штати. США, які вже вважали себе безперечним керівником «вільного світу», давати на таке згоду не збирались.
Захід в умовах, які на той період склалися, не бачив перешкод для скликання пропонованої наради, але лише за умов участі в ній Америки. Звичайно, ініціативу в цьому мав проявити блок НАТО і зробити це по-своєму. У грудні 1967 р. НАТО за пропозицією міністра закордонних справ Бельгії Армеля («доповідь Аріеля») прийняв рішення концентрувати сили НАТО «для підвищення стабільності в міжнародних відносинах», необхідної для «тривалого і справедливого миру в Європі», а також розпочати з ОВД переговори щодо пропорційного скорочення збройних сил Заходу і Сходу.
Інтервенція збройних сил ОВД в Чехословаччину в 1968 р. застопорила справу, спонукнула НАТО на збереження свого військового потенціалу. Лише в 1969 р. НАТО погодився обговорювати з ОВД питання про скликання спільної наради, хоча негативно поставився до її негайного скликання. При обговоренні цього питання 4—5 грудня 1969 р. в Брюсселі Рада НАТО підкреслила, що для досягнення справжнього миру необхідно вирішити фундаментальні проблеми європейської безпеки. А для цього потрібна тривала й ретельна підготовка.
У травні 1970 р. НАТО вперше виявив готовність розпочати багатосторонні консультації з зацікавленими урядами відносно скликання конференції. Пропонувалось обговорити на ній питання про «вільне пересування людей, ідей та інформації», розширення культурного, наукового, технічного та економічного співробітництва.
Радянський Союз, де «залізна завіса» не була вигадкою буржуазної пропаганди
, розцінив вимогу вільного пересування, як провокацію. Разом з тим радянському керівництву довелося погодитися на активну роль США у встановленні європейської безпеки і замислитись над тим, як ставитись до проблеми вільного пересування людей та ідей під час переговорів з Заходом — адже питання це мало неодмінно постати.
Далі події розгортались скоріше. На сесії Ради НАТО в Лісабоні 3-4 червня 1971 р. міністр закордонних справ Франції М. Шуман запропонував конкретний план проведення наради країн Європи та Північної Америки. Він виклав своє бачення організації наради, яке майже співпадало з тим, за яким і проходила через певний час Гель- сінкська нарада. Проте було вирішено зачекати остаточних результатів вирішення Берлінської проблеми.
Підписання 3 вересня 1971 р. чотиристоронньої угоди про Західний Берлін зняло можливі заперечення проти скликання наради. В результаті зустрічі керівників СРСР і ФРН 19 вересня 1971 р. було заявлено, що віднині ситуація сприяє скликанню загальноєвропейської наради за участю США і Канади.
Подальші міжнародні події високого рівня також сприяли цьому. Під час офіційного візиту Брежнєва до Парижу 25—30 жовтня того ж року Л. Брежнєвим і Ж. Помпіду було підписано ряд важливих угод, серед яких і документ «Принципи співробітництва між СРСР і Францією», що закладав основу юридичного визнання Францією радянського принципу «мирного існування». В радянсько-французькій декларації про зустріч вказувалось, що передбачена нарада поглибить процес розрядки в Європі і буде «сприяти такій поступовій трансформації відносин між європейськими державами, яка дасть змогу подолати розкол континенту на військово-політичні угрупування».
» следующая страница »
1 ... 148 149 150 151 152 153154 155 156 157 158 ... 187