США. 1957. «Близькосхідна доктрина Ейзенхауера». Наслідок поразки трьохсторонньої агресії Великобританії, Франції і Ізраїлю проти Єгипту, яка спричинилась зіткненням інтересів Великобританії та Франції з інтересами США, призвело до перемоги єгипетського уряду Насера і могла значно послабити позиції Заходу на Близькому Сході. «Близькосхідна доктрина Ейзенхауера « надавала президенту США в разі прямого комуністичного нападу або агресії країн, які «контролюються міжнародним комунізмом « проти будь-якої близькосхідної країни право застосовувати там силу». Оскільки такий акт мав здійснюватись за згодою відповідної близькосхідної держави, то арабським країнам, які погодяться на таку «американську допомогу» і приймуть доктрину, передбачалось надання американської допомоги в розмірі 200млн доларів.
ФРН. 1955-1968. «Цікава позиція Аденауера». Федеральний канцлер ФРН К. Аденауер завдяки поблажливій позиції США щодо ремілітаризації ФРН, особливо після втягування ФРН в НАТО, вважав, що оскільки гітлерівська Німеччина вже не існує, то ФРН не має визнавати рішення Ялтинської та Потсдамської конференцій, результатів війни, зокрема кордонів, які склалися в результаті поразки Німеччини. Аденауер настоював на приєднанні НДР до ФРН, створенні «Німеччини в кордонах 1937 р.» (тобто повернення Німеччині Східної Прусії та території по Одеру-Нейсе), озброєння ФРН ядерною зброєю. Така позиція голови уряду ФРН сприяла появі «доктрини Хальштейна».
ФРН. 1955. «Хальштейнадоктрина». Статс-секретар МЗС ФРН В. Халь- штейн після вимушеного з боку канцлера Аденауера встановлення дипломатичних відносин з СРСР, оголосив, що держава, яка офіційно визнає НДР і встановить з НДР дипломатичні відносини, буде розцінена як ворожа щодо ФРН і та розірве з такою державою дипломатичні відносини. Уряд К. Аденауера таку погрозу здійснював на практиці.
США. 1957. «Взаємозалежності доктрина». Занепокоєння в США появою в СРСР міжконтинентальної балістичної ракети, здатної доставити на територію США зброю масового знищення, призвела до обговорення в жовтні 1957 р. між президентом США Д. Ейзенхауером і прем’єр- міністром Великобританії Г. Макмілланом питання про спільні дії НАТО в разі загрози Сполученим Штатам.
США. 1961-1963. «Гнучкого реагування» або «дозованого використання сили» доктрина. Президент США Дж. Кеннеді, враховуючи наявність в СРСР не лише ядерної зброї, але вже й засобів її доставки, змушений був відмовитись від доктрини «масової відплати», як небезпечної вже для США, і остаточно замінити її на доктрину «гнучкого реагування» або « дозованого використання сили» в такому місці і в такій кількості, щоб забезпечувати інтереси США, мінімально піддаючи Америку небезпеці глобальної війни.
Франція. 1958-1968. «Європеїзації Європи» політика де Голля. Вважаючи, що США при підтримці Великобританії принижують роль Франції в Європі і поза неї, намагаючись звести її до другорядної, Ш. де Голль виступав проти американізації Європи, за її «європеїзацію», створення єдиної Європи від Атлантики до Уралу, проти гегемонії США в НАТО. Це проявлялось в недопущенні Великобританії (головного партнера США) в ЄС, в виступах з критикою США, в демонстрації зближення Франції
з СРСР та іншими соцкраїнами Європи, і, нарешті — у виході Франції з військової організації НАТО (1966). До позиції де Голля за змістом примикав «план Фуше», французького представника в ЄС, який в листопаді 1961 пропонував створити конфедерацію європейських народів, яка б стояла над ЄС і певною мірою протистояла НАТО. (Відхилений більшістю).
США. 1964-1968. «Наведеннямостів»політика. Президент США Л. Джонсон проголосив політику «наведення мостів» з СРСР та соціалістичними країнами шляхом поширення відносин з ними в гуманітарних та інших сферах з метою зламати так звану «залізну завісу», що була створена Радянським Союзом з метою недопущення «ворожого впливу Заходу» на соціалістичні країни. («Пильність» радянської сторони не дозволила досягти цього).
» следующая страница »
1 ... 156 157 158 159 160 161162 163 164 165 166 ... 187