У вересні Хрущов М.С. обраний Пленумом ЦК КПРС Першим секретарем ЦК КПРС.
1953, вересень — 1964, жовтень — Хрущов М.С. — Перший секретар ЦК КПРС.
Міністр закордонних справ — Громико А.А.
1964, 14 жовтня — Рішенням Пленуму ЦК КПРС Хрущов М.С. позбавлений усіх посад і відправлений на пенсію.
1964, жовтень — 1982, листопад — Перший секретар ЦК КПРС - Брежнєв Л.І. (З листопада 1974 тяжко хворий.) Помер 10 листопада 1982 р.
Міністр закордонних справ — Громико А.А. Так званий «застійний період». Поява дисидентів.
1982, листопад — 1984, лютий — Перший секретар ЦК КПРС — Андропов Ю.В.
Міністр закордонних справ — Громико А.А.
Спроба здійснити «кадрову революцію» (усунути одіозних мафіозних керівників), накреслені економічні реформи, проведено «ідеологічне посилення» (розгромлено дисидентів). Помер Андропов 10 листопада 1984 р.
1984, лютий — 1985, березень — Перший секретар ЦК КПРС Чернен
ко К.У. (Тяжко хворий).
Міністр закордонних справ — Громико А.А. Позначається повернення до брежнєвської «епохи застою».
Помер Черненко 10 березня 1985.
1985, 11 березня — Генеральним секретарем ЦК КПРС став Горбачов М.С.
США
1933 — 1945, квітень — Президент — Франклін Делано Рузвельт, демократична партія (помер 12 квітня 1945).
Державні секретарі — Кордель Хелл (1933—1944), Едуард Стеттініус (1944—1945).
1944, квітень — 1953, січень — Президент — Гаррі Трумен, демократична партія.
Державні секретарі — Джеймс Бірнс (1945—1947, січень), Джордж Маршалл (7 січня 1947—1949).
1953, січень — 1961, січень — Президент — Дуайт Ейзенхауер, республіканська партія.
Державний секретар — Джон Фостер Даллас (1953— 1959).
1961, січень — 1963, листопад — Президент — Джон Фіцджеральд Кен- неді, демократична партія, (вбитий 22 листопада в Далласі).
Державний секретар — Дін Раск (1961 — 1969).
1963, листопад — 1969, січень — Президент — Ліндон Джонсон, демократична партія.
Державний секретар — Дін Раск.
1969, січень — 1974, серпень — Президент — Ричард Ніксон, республіканська партія (пішов у відставку 8 серпня у зв’язку з загрозою імпічменту).
Державні секретарі — Уїльям Роджерс (1969 — 1973), Генрі Кіссінджер (1973 — 1977, в 1969 — 1974 — помічник президента СШA з національної безпеки). 1974, серпень — 1977, січень — Президент — Джеральд Форд, республіканська партія.
Державний секретар — Генрі Кіссінджер.
1977, січень — 1981, січень — Президент — Уільям Картер, демократична партія.
Державний секретар — Сайрус Вене.
Зовнішньополітичні доктрини та концептуальні настанови держав
Європейсько-американський регіон
СРСР. Засади зовнішньої політики. Базувались на «безсмертному вченні марксизму-ленінізму», яке передбачало перемогу комунізму в усьому світі. І хоч Ленін передбачав «ліквідацію буржуазії як клас», підкреслювався мирний характер зовнішньої політики радянської держави. Провідним принципом такої політики був принцип «мирного співіснування» двох систем — капіталізму та соціалізму. На першому етапі існування СРСР (1922—1939), коли країна знаходилась у «ворожому», капіталістичному оточенні, необхідність мирного співіснування обумовлювалась потребою створення сильної в політичному, військовому та економічному плані соціалістичної держави; в період другої світової війни, користуючись сприятливими обставинами, СРСР вступив в союзні відносини з наймогутнішими країнами капіталістичного світу і, використавши екстремальні можливості соціалістичного ладу, який перетворив радянський народ і країну виключно на засіб здобуття перемоги, відіграв головну роль в її здобутті; ставши завдяки цьому однією з супердержав, СРСР, як головний переможець у війні, приєднав до своєї території Східну Прусію з центром Кенігсберг (Калінінградська область з центром Калінінград) і до Польщі — територію по Одеру-Нейсе; за участь у війні з Японією отримав Південний Сахалін, Курильські острови, а також позиції в Маньчжурії, якими володі-
» следующая страница »
1 ... 154 155 156 157 158 159160 161 162 163 164 ... 187