Міжнародні відносини 1945-1975 років

Концентрація зусиль на розрядку

Напруга в складних міжнародних відносинах — глобальних, регіо­нальних і локальних, при наявності у обох сторін біполярного світу такої кількості зброї масового знищення, що можна було знищити світ, спонукало керівників як Сходу, та і Заходу утримуватись від крайніх заходів і домагатись розрядки міжнародного напруження. Але складність міжнародних процесів, характер їх розвитку тривалий час не створювали умов для розрядки. На початок 70-х років становище в світі було непростим. Проте певні зміни в «холодній війні» відбулись, і вони давали підстави сподіватись на можливість досягнення розряд­ки. Якщо спробувати визначити їх, то можна назвати такі фактори (хоча міжнародні відносини — не математика, тут немає одностайних конс­тант).

Відбулось певне ослаблення обох ворожих військово-політичних блоків — НАТО і ОВД. Соцтабір розколовся трохи не пополам: на бік КНР у Європі стали Румунія і Албанія. В Азії прокитайську налашто- ваність проявляли КНДР і де в чому В’єтнам. Да і в таких соцкраїнах як Польща, Угорщина, Чехословаччина внутрішні настрої щодо СРСР стали далеко не дружніми.

В НАТО теж відбулись негаразди: з військової організації блоку вийшли Франція та Греція. Вихід першої досить боляче відзначився на військовому стані НАТО в Європі. Ослаблення обох блоків не спо­нукало сторони до конфронтації.

Істотним фактором було і певне ослаблення напруження в Європі. Головним джерелом напруження тут було німецьке питання та його невирішеність. З одного боку, Берлінське питання, намагання НДР і СРСР позбавитись «ракової пухлини» в НДР — західної зони в Берліні, через яку східнонімецьке населення втікало на Захід. З іншого —

надмірні амбіції канцлера Аденауера, який відкидав фактор поразки Німеччини у другій світовій війні і вимагав перегляду кордонів, серед яких і приєднання НДР до ФРН. З виникненням берлінського муру в 1961 р. і приходом в 1969 р. на посаду канцлера ФРН Віллі Брандта, який розпочав «нову східну політику», обидва фактори, що створюва­ли в Європі постійне напруження, відпали.

Можна назвати і такий істотний фактор, як розуміння керівницт­вом обох блоків необхідності припинення безмежної гонки озброєнь. В світі в ворожих блоках накопичилась така кількість зброї масового знищення, що її б вистачило не лише на те, щоб знищити супротивни­ка — його можна було вже знищити кільканадцять разів, а разом з ним — і все людство. Людям набридло кожного дня чекати собі на голову атом­ну бомбу. В цьому сенсі радянсько-американські досягнення в укла­денні договорів про «зменшення небезпеки виникнення ядерної війни» та про певне обмеження гонки озброєнь1 сприяло створенню сприят­ливих умов для досягнення розрядки.

Але сколихнути в міжнародних відносинах вже налагоджену і добре відпрацьовану двосторонню конфронтацію, яка створила «холодну війну», було дуже нелегко.

Зусилля зі скликання форуму для досягнення розрядки в Європі

У двоблоковому протистоянні Радянський Союз був стороною, найбільше зацікавленою у розрядці. Це пояснювалось кількома при­чинами. Першою треба назвати матеріальний фактор — США мали значно більші економічні і фінансові ресурси для боротьби з суперни­ком, ніж мав Радянський Союз. По-друге, за марксистсько-ленінсь­кою теорією, постулатами якої керувалась радянська політика, «імпе­ріалізм» мав вже давно «згинути». Організований після другої світової війни могутній опір з боку Заходу, просуванню комунізму поза межі Радянського Союзу, був для радянського керівництва неприємною несподіванкою. Радянська дипломатія всіляко намагалась розвалити західну єдність, про що свідчить пропозиція СРСР вступити до НАТО, з якою радянська сторона виступала на конференції великих держав в Женеві в 1954 р. і пізніше. Зменшити тиск Заходу на соцсистему, по­слабити жорстку конфронтацію між двома «таборами» було одним із головних завдань радянської зовнішньої політики.

 

« Содержание


 ...  152  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я