Можна говорити і про подальший розвиток процесу відходу ОАД від політичного (скоріше — антикомуністичного) напрямку і переходу
до налаштованості на поглиблення соціально-економічної інтегрованості. У квітні 1973р. III сесія Генеральної Асамблеї ОАД висловила «загальне незадоволення результатами діяльності міжамериканської системи» і закликала до перегляду як структури ОАД, так і її доктриналь- ної основи. ОАД відмовилась від доктрин «несумісності» (Америки з комунізмом) і «першочерговості» (боротьби з комунізмом). 13 грудня 1975 р. була розпущена Спеціальна консультативна комісія з питань безпеки при ОАД, яка займалась питаннями виявлення комуністичної загрози в Західній півкулі. Ще в листопаді 1973 р. на конференції міністрів закордонних справ ОАД в Боготі (Колумбія) було поновлено членство Куби в ОАД.
Паралельно з складним процесом загальноамериканських відносин, тобто відносин США з країнами Латинської Америки, відбувався і процес непростих відносин між самими латиноамериканськими країнами, в якому хотілося б відзначити перш за все один важливий момент — наявність потягу до економічної інтеграції. Вона була і залишається засобом зміцнення суверенітету південноамериканських держав і певним захистом від всесилля як могутнього північного сусіда, так і хижацької діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК). Дю- розель прямо пише: «Для більшості латиноамериканських республік проблема полягала у звільненні від політичного впливу США та певних могутніх американських компаній»
.
В 1960 р. було створено Центральноамериканський спільний ринок (ЦАРС), який створили п’ять держав: Гватемала, Гондурас, Коста-Ріка, Нікарагуа і Сальвадор. Тоді ж було створено Латиноамериканську асоціацію вільної торгівлі (ЛАВТ) у складі 11 країн: Аргентини, Бразилії, Мексики, Парагваю, Перу, Уругваю, Чилі, Болівії, Венесуели, Колумбії та Еквадору. В 1968 р. держави Карибського басейну створили Карибську асоціацію вільної торгівлі (КАВТ), яка в 1973 р. трансформувалась у Карибський спільний ринок (КСП), який згодом перетворився на Організацію східнокарибських держав (ОСКД). Туди увійшли: Антигуа, Барбадос, Беліз, Гаяна, Гренада, Домініка, Монтсеррат, Сент-Вінсент, Сент-Кристофер-Невіс-Ангалья, Сент-Лусія, Тринідад і Тобаго та Ямайка. У 1969 р. було створено так звану Андську групу, куди увійшли Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу, Еквадор та Чилі. Ці економічні об’єднання разом з чисто економічними функціями вели боротьбу проти всесилля іноземного капіталу, іноземних монополій, трансна-
ціональних компаній (ТНК), яких в Латинський Америці було вдосталь і в основному з американським капіталом.
Проводилась робота по звільненню національної економіки від іноземного контролю. Інтеграційні об’єднання здійснювали і зовнішньополітичну діяльність — в них були створені міжнародні органи, які виконували зовнішньополітичні функції. Зовнішньополітична діяльність займала чільне місце в роботі таких об’єднань як Андська група, КСП, ЛАВТ, ОСКП. В Андській групі був створений парламент.
Американський капітал перестав відчувати себе безконтрольним в «зоні доктрини Монро».
В 70-ті роки інтеграційний процес в країнах Латинської Америки посилився і набув характеру державної зовнішньополітичної діяльності. Латиноамериканські країни стали активними ініціаторами постановки в ООН питання про прийняття Програми дій щодо встановлення Нового міжнародного економічного порядку (НМЕП). У квітні — травні 1974р. така програма була прийнята на шостій спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН. Вона передбачала утвердження необмеженого суверенітету країн над своїми природними ресурсами, включаючи право їх націоналізації і поширення цього права на ресурси континентального шельфу. Це було надто важливо для латиноамериканських країн, як і для інших (в минулому колоніальних країн), оскільки давало їм законне право боротися шляхом націоналізації проти економічної експансії, що здійснювалась іноземним капіталом і ТНК
» следующая страница »
1 ... 144 145 146 147 148 149150 151 152 153 154 ... 187