Міжнародні відносини 1945-1975 років

Третя арабо-ізраїльська («шестиденна») війна

Взаємна ненависть між корінним населенням — арабами і ізраїль­тянами стала тією постійною атмосферою, яка вирувала на «обітованій землі», звідки з’явився Ісус Христос. Араби мріяли «скинути євреїв в море», а ті — захопити їхні землі і створити «Ерец Ізраїль» (Великий Ізраїль).

СРСР спонукав арабські країни до створення єдиного фронту про­ти Ізраїлю. Під час перебування в Москві в травні 1967 р. єгипетської делегації радянська сторона передала їй інформацію про концентра­цію ізраїльських військ на сірійському кордоні і про те, що з 18 по 28 травня Ізраїль нападе на Сирію

.

Арабські країни вжили заходів до згуртування. З рядом сусідніх держав Єгипет уклав угоди про спільну оборону (Сирія, Йорданія, Ірак), інші заявили про те, що нададуть допомогу жертві ізраїльської агресії (Алжир, Ємен, Лівія, Кувейт, Судан).

Складність для Єгипту полягала в тому, що він практично не міг вивести свої війська на ворожу територію, бо на кордоні стояли «бла­китні шоломи», введені туди за рішенням ООН після другої арабо- ізраїльської війни (30 жовтня — 6 листопада 1956 р.).

для Єгипту була ще одна, може більш серйозна обставина, в якій війська ООН заважали Єгипту. Насер оголосив Суецький канал зак­ритим для кораблів Ізраїлю. Для Ізраїлю це було тяжким ударом, бо через канал постачалось 80% необхідних для країни продуктів. Але за допомогою «блакитних шоломів» Ізраїль виводив свої кораблі з порту Ейлат через затоку Акаба в Червоне море, обминаючи вхід до Суець- кого каналу.

Отже, єгипетська сторона звернулась до Генерального секретаря ООН У Тана з вимогою відвести «блакитні шоломи» від кордону при­наймні на іншу територію Єгипту. А той зробив більш радикально: вивів їх взагалі з регіону. Руки Насеру було розв’язано: 22 травня 1967 р. На­сер оголосив Акабську затоку закритою для ізраїльських суден та су­ден інших держав, «що доставляють в Ізраїль стратегічні вантажі» (до таких можна було віднести будь-що).

Відповідь з боку Ізраїлю не забарилась: 5 червня 1967р. ізраїльська авіація блискавично, без оголошення війни, нанесла бомбові удари по авіа­базам Єгипту і Сирії і знищила практично всю авіацію цих держав. Сухо­путні збройні сили Ізраїлю окупували найважливіші стратегічні тери­торії — Синайський півострів на півдні, Голанські висоти на півночі, За­хідний берег річки Йордан на сході. Арабські сили (Єгипет, Сирія, Йорданія) були розгублені і дійового опору не вчинили.

Рада Безпеки ООН працювала з величезною напругою: 6, 7 і 9 черв­ня приймались резолюції про негайне припинення воєнних дій і ви­ведення військ з окупованих територій. Ізраїль продовжував бойові дії, впевнений, що отримає підтримку США і військові санкції до нього Рада Безпеки застосувати не зможе.

10    червня уряд СРСР сповістив уряд Ізраїлю, що в разі продов­ження ним бойових дій СРСР спільно з іншими миролюбними держа­вами «вживе необхідних заходів для припинення агресії». Щоб було більше гуркоту, СРСР того ж дня розірвав з Ізраїлем дипломатичні відносини

11  . Ввечері 10 червня бойові дії припинились, третя арабо- ізраїльська війна, яка тривала шість днів, з 5 по 10 червня 1967р., завер­шилась поразкою арабської сторони. Вона отримала назву «шестиденної війни».

А дипломати двох таборів в Раді Безпеки ООН продовжували «вою­вати» аж до осені 1967 р.: СРСР наполягав на негайному виведенні ізраїльських військ з окупованих територій без укладення мирного договору з Ізраїлем. Захід наполягав на тому, щоб укладення миру було попередньою умовою виведення ізраїльських військ. Питання обго­ворювалось в жовтні—листопаді 1967 р. і завершилось прийняттям 22 листопада резолюції №242 про визначення принципів політичного врегулювання близькосхідного конфлікту. В преамбулі відзначалась «неприпустимість набуття території шляхом війни». Основні принци­пи врегулювання зводились до: виведення ізраїльських військ зі всіх окупованих територій; припинення стану війни між арабськими дер­жавами й Ізраїлем; забезпечення свободи судноплавства міжнародни­ми водними шляхами; досягнення справедливого врегулювання проб­леми біженців; забезпечення територіальної недоторканості й полі­тичної незалежності кожної держави.

 

« Содержание


 ...  131  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я