30 вересня 1971 р. у Вашингтоні міністр закордонних справ СРСР А. Громико і державний секретар США У. Роджерс підписали погоджену на вищезгаданих переговорах Угоду про зменшення небезпеки виникнення ядерної війни між СРСР і США.
Отже, 1971 р. можна назвати початком у досягненні між СРСР і США рішень, по певному обмеженню гонки стратегічних озброєнь (ОСО).
Прибуття до Москви і перебування там 22—30 травня 1972 р. президента США Р. Ніксона можна назвати за досягнутими результатами видатною подією не лише в радянсько-американських відносинах, але і в міжнародних відносинах в цілому. За ініціативи радянської сторони було підписано Брежнєвим і Ніксоном основоположний політичний документ «Основи взаємовідносин між: СРСР і США «, який фіксував базові принципи двосторонніх відносин між двома державами. Він підтверджував безальтернативність принципу мирного співіснування для уникнення загрози ядерної війни.
26 травня 1972р. у Москві було підписано два договори, які можна назвати чи не найважливішими в справі обмеження гонки озброєнь і ослаблення загрози третьої світової ракетно-ядерної війни: Договір про обмеження системи ПРО та Тимчасова угода про деякі заходи в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО—1). Перший договір і Протокол до нього, підписаний вже в 1974 р., передбачали зобов’язання сторін не мати на своїх територіях системи ПРО
27 за винятком спеціальних районів: в СРСР — район навколо Москви радіусом в
150 км (там не більше 100 протиракет та 6 комплексів РЛС); в США — район Гранд Форкс (на сході США, в Скелястих горах) радіусом в 150 км (там не більше 100 протиракет і 2 великих комплекси РЛС)
. Заборонялось створювати системи ПРО морського, повітряного, космічного та мобільно-наземного базування, вводився ряд інших обмежень.
Другий договір — Тимчасова угода про деякі заходи в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь — укладався на 5 років і передбачав кількісні і якісні обмеження на стаціонарні пускові установки міжконтинентальних балістичних ракет, пускові установки на підводних човнах (ПУ БРПЧ) та на сучасні підводні човни з балістичними ракетами
.
Для сприяння реалізації угод створювалась двостороння Постійна консультативна комісія
.
Домовились, що триватимуть переговори з метою дальшого просування системи ОСО.
Під час московських переговорів були підписані й інші радянсько-американські угоди: про співробітництво в галузі науки і техніки, про співробітництво в дослідженні і використанні космічного простору, в галузі охорони здоров’я і медицини, охорони навколишнього середовища, про запобігання інцидентів в повітряному просторі і відкритому морі тощо.
Отже, візит Ніксона до Москви у травні 1972 р. був цілком результативним і свідчив про прагнення двох супердержав досягти порозуміння і покращити взаємовідносини. А головне — підписання двох названих договорів — щодо ПРО і ОСО-1 стало початком процесу скорочення гонки озброєнь і міжнародної розрядки. Інтенсивні переговори в цьому напрямку тривали, не були легкими, але їх результати були відчутними. Під час візиту-відповіді Брежнєва до США 18— 25 червня 1973р. і переговорів на вищому рівні
22 червня обидва лідери підписали Угоду про відвернення ядерної війни, де говорилось, що обидві держави «діятимуть так, щоб виключити виникнення ядерної війни між ними й між кожною з сторін та іншими країнами». Була також підпи- сана угода «Основи взаємин між СРСР і США «. І хоч в названих документах не були визначені механізми втілення в життя викладених в них принципів, сам факт появи цих документів мав позитивне значення для оздоровлення міжнародного клімату. Як і цілий ряд інших угод (всього їх було підписано 23), які передбачали здійснення радянсько- американських відносин в різних галузях.
» следующая страница »
1 ... 123 124 125 126 127 128129 130 131 132 133 ... 187