Міжнародні відносини 1945-1975 років

Близький Схід і Середземномор’я в умовах біполярного світу

Ізраїльсько-арабська проблема

Створення держави Ізраїль, країни з іудейсько-психологічним інтелектом, на терені арабського світу з зовсім іншою ментальні­стю і психологією, було не кращим вирішенням єврейської проблеми. Воно заклало наслідки, які світова спільнота має на Близькому Сході трохи не весь період з моменту створення цієї держави.

Виникнення на Близькому Сході постійного регіонального про­тистояння, «місцевої біполярності» в умовах тодішньої біполярності світу, мало призвести до відповідного близькосхідного розмежуван­ня. Той феномен, що існував в момент створення держави Ізраїль, коли за це виступали трохи не разом Захід і Схід, скоро зник. Ізраїль здобув постійну підтримку США, арабський світ (за певним виклю­ченням) — Радянського Союзу. І близькосхідне протистояння мало ще той феномен, що маленька щойно створена держава Ізраїль про­тистояла трохи не всьому арабському світу і у війнах з ним отримува­ла перемогу.

Не маючи можливості докладно аналізувати цей феномен, скаже­мо, що Ізраїль, рішуче налаштований створити сильну єврейську дер­жаву — Великий Ізраїль (Ерец Ізраель), очевидно більше уваги при­діляв підготовці до збройної боротьби, ніж його противники. Ізраїльсь­ка армія озброювалась зброєю з Великобританії, Франції, ФРН, а з 1962 р. і з США. В Ізраїлі було створено національну військову промисловість. Ізраїль мав власні досвідчені військові кадри. І величезне єврейське лобі в усьому світі, особливо в США.

Арабський світ багато чого з цього не мав, до того ж не був єди­ним. Його ослаблювали внутрішні протиріччя і різна зовнішньополі­тична орієнтація — певна частина арабського світу схилялась до про- західної орієнтації. Але в палестинському питанні арабський світ, зде­більшого, виступав спільно.

Палестинська проблема

В її основі стоїть питання: чи існує окрема палестинська нація? Чи це араби, які жили в Палестині? Відповіді на це питання досить значима.

Арабські держави визнають палестинську політичну спільноту. Палестинський рух розпочався після 1949 р., коли в наслідок перемо­ги Ізраїлю у першій арабо-ізраїльській війні (15 травня 1948 р. — 25 січня 1949 р.) Палестина як держава (нехай підмандатна, хай під системою опіки) перестала існувати. Тоді палестинська проблема обер­нулася проблемою палестинських біженців, людей, позбавлених своєї території і змушених жити в сусідніх арабських країнах у важких умо­вах таборів для біженців, де людей позбавлено нормальних життєвих умов. Часто палестинці, не виїжджаючи з місць свого проживання, опинялись в становищі іноземців через те, що їхні землі були захоп­лені сусідніми арабськими державами — Йорданією, Сирією, Єгип­том.

У січні 1964 р. в Каїрі арабська конференція на високому рівні ух­валила постанову про створення «Армії визволення Палестини». Йшлося, звичайно, про визволення палестинських територій, захоп­лених Ізраїлем. 28 травня 1964 р. в Єрусалимі (тодішній йорданській частині міста) зібрався «Національний палестинський конгрес», в якому брали участь керівники арабських держав. На той час сформувався вже палестинський визвольний рух, в який входили палестинські органі­зації різних напрямків, від військових загонів до поміркованих об’єд­нань. Всі вони врешті-решт входили до Організації визволення Па­лестини (ОВП

), яку очолив Ясір Арафат. Ця організація (її скоро на зустрічі керівників арабських держав в Александрії було прийнято до Національного палестинського конгресу) стала не лише на чолі пале­стинського руху, але її голова Ясір Арафат сприймався трохи не як лідер арабського світу (в чому складав конкуренцію Насеру)

.

Забігаючи вперед, скажемо, що в подальшій діяльності ОВП дала перевагу «зброї слабких» — стала підтримувати терористичні методи боротьби. Спочатку це були військові дії — збройні акції проти Ізраї­лю, пізніше перевага надавалась відверто терористичній діяльності. На що Ізраїль відповідав жорстокими військовими діями проти палес­тинського населення, що перетворило ситуацію на Близькому Сході на перманентно ультранапружену. Хоча в арабо-ізраїльських війнах нестачі не було.

 

« Содержание


 ...  130  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я