Методи прийняття управлінських рішень

Маркетингову — вирішує питання, що пов’язані із збутом про­дукції (реклама, цінова політика, нові види продукції тощо).

Фінансову — передбачає розв’язок рішень із забезпечення ор­ганізації ресурсами та їх розподілом.

Розвитку — направлена на вдосконалення та більш повне вико­ристання потенціалу підприємства.

При реалізації функцій управління створюється системна діяльність в організації, яку можна представити як сукупність процесів підтрим­ки системи в заданому стані та переведення у більш бажаний стан.

Структурно-стратегічні управлінські рішення повинні бути предс­тавлені:

—задумом (місія, цілі, стратегія бізнесу, основні механізми реалі­зації стратегії);

—        рекомендаціями (вказівками) по розробці функціональних стра­тегій та механізмів їх реалізації;

—        рзподілом відповідальності за організацію стратегічного уп­равління між керівниками стратегічного рівня;

—загальними рекомендаціями по організації управління, взаємо­дії з організаційними структурами щодо загальних інтересів.

Розробка стратегічних управлінських рішень проводиться:

—при створенні нових підприємств, відкритті філій, дочірніх підприємств, представництв, впровадженні нових технологій, освоєнні нових видів продукції та ринків збуту, зміні видів діяль­ності тощо;

—        у кризових ситуаціях, що спонукають керівників до зміни стра­тегії.

Стратегічні рішення приймаються для реалізації розроблених стратегій досягнення цілей. У них містяться способи реалізації цілей і необхідні для цього ресурси. Вони виконуються за допомогою комп­лексу тактичних рішень для практичного здійснення підцілей, пе­редбачених стратегією. Стратегічні рішення являють собою набір правил, що визначають загальні напрями функціонування та роз­витку фірм, зокрема:

—оцінки результатів діяльності фірми: орієнтири — для якісної, завдання — для кількісної;

—взаємодії фірми із зовнішнім середовищем (проведення відпо­відної конкурентної політики, збереження частки продажу на ринку товарів по регіонах);

—внутрішньої взаємодії підрозділів фірми;

—оперативного регулювання поточних змін, що відбуваються в діяльності фірм.

З урахуванням довготривалого характеру стратегічних рішень в ході їх реалізації виникає необхідність внесення коректив, пов’яза­них з поточними змінами у внутрішньому та зовнішньому середо­вищі. Це забезпечується наявністю зворотнього зв’язку між об’єк­тами і суб’єктами управління.

Фірма, як правило, реалізовує декілька стратегічних рішень (4—6), серед яких може виділятися головне (пріоритетне). Розробка стратегічних рішень відрізняється поглибленістю аналізу бази стра­тегічних даних: внутрішніх і зовнішніх чинників; сильних і слабих сторін підприємства; можливостей і загроз зовнішнього середовища; розробкою альтернатив і вибором оптимального варіанта. Орга­нізація розробки стратегічних рішень нерідко пов’язана з певними

труднощами. Складність може стосуватися відсутності необхідного обсягу інформації чи фахівців необхідної кваліфікації, також мож­ливої переорієнтації політики фірми, зміни номенклатури виробів, що випускаються, тощо. Особливості розробки стратегічних рішень проілюстровані в табл. 1.1 на фоні їх зіставлення з тактичними рішеннями [12].

№ з/п	Ознаки рішень	Стратегічні рішення	Тактичні рішення
1.	Спрямованість	Майбутній розвиток фірми	Поточний розвиток фірми
2.	Масштабність	Загальні для фірми	Для реалізації конкрет­ної мети
3.	Тимчасовий чинник   « Содержание » следующая страница » 1  ... 22 23 24 25 26 2728 29 30 31 32  ... 112