Маркетинг

Узагальнюючи ці концепції згідно моделі М. Портера розгля­даються такі стратегії:

1)  стратегія низьких витрат — досягнення конкурентних пе­реваг за рахунок більш дешевого виробництва та збуту продукції, в т.ч. на широкий ринок та виробництво товарів у великій кількості;

2) стратегія диференціації передбачає надання продукції особ­ливих якостей, які відрізняються від якостей конкуруючих товарів: підприємство виступає на багатьох сегментах;

3)  стратегія спеціалізації або концентрації — коли підприєм­ство виділяє певний сегмент ринку та контролює його через низькі ціни або унікальність товару.

Основна задача дослідження конкурентів полягає в тому, щоб одержати необхідні дані для забезпечення конкурентних переваг на ринку, а також знайти шляхи співробітництва й кооперації з

можливими конкурентами. З цією метою аналізуються сильні та слабкі сторони конкурентів, вивчаються зайняті ними частки рин­ку, реакція споживачів на маркетингові засоби конкурентів (удос­коналення товару, зміна цін, товарні марки, проведення реклам­них кампаній, розвиток сервісу), вивчаються матеріальний, фінан­совий, трудовий потенціал конкурентів, організація управління діяльністю. Результатом таких досліджень стає вибір шляхів й за­собів досягнення найбільше вигідного положення на ринку віднос­но конкурентів (лідерство, слідування за лідером, уникнення кон­куренції), визначення активних та пасивних стратегій забезпечен­ня ними цінових переваг чи переваги за рахунок якості запропонованих товарів).

Мотивація конкурента Цілі на майбутнє для різних сфер діяльності на всіх рівнях управління

Реальна поведінка конкурента та її можливі зміни Сучасні стратегії Ведення конкурентом боротьби

\

Реакції конкурента

Чи задоволений конкурент своїм положенням?

Які стратегічні кроки або зміни може застосувати конкурент?

Що є найслабкішою стороною конкурента?

Що викликає найсильнішу та найдієвіше реакцію конкурента?

/

Уява про самого себе та галузь

Можливості конкурента Сильні та слабкі сторони

Рис. 3.8. Елементи аналізу конкурентів

Виявлення діючих та потенційних конкурентів проводиться, як правило, на основі одного з підходів: перший пов’язаний з оці­нкою потреб, які забезпечуються на ринку основними конкурую­чими фірмами; другий орієнтується на класифікацію конкурентів відповідно до типів ринкових стратегій, які вони застосовують. При першому підході конкуруючі фірми групуються відповідно до типу потреб, які задовольняє їх продукція, та виділяються такі основні групи конкурентів:

•    фірми, що орієнтуються на задоволення, усього комплексу запитів, що висуваються споживачем до даного товару;

•    фірми, що спеціалізуються на задоволенні специфічних по­треб окремих сегментів ринку;

•    фірми, що планують вихід на ринок з аналогічною продук­цією;

•    фірми, що обслуговують інші ринки аналогічною продук­цією, вихід яких на даний ринок є ймовірним;

•    фірми, що виробляють товари-замінники, здатні витіснити даний продукт на ринку.

В основі подібного групування лежить відповідна класифіка­ція товарів, що забезпечують ту чи іншу потребу.

Для виявлення найбільш важливих конкурентів та їх ролі на ринку збуту широко використовують методи так званого «асоціа­тивного» опитування споживачів, виявляючи, з якими корисними якостями чи умовами споживання покупець асоціює той чи інший товар відомого на ринку конкурента. Подібні методи використову­ються й при аналізі конкуренції на ринку засобів виробництва.

Метод виявлення конкурентів на базі групування по типу стра­тегії широко застосовується не тільки фірмами, що виробляють споживчі товари, але й підприємствами з виробництва і збуту за­собів виробництва. В основі даного підходу лежить групування конкурентів відповідно до ключових аспектів їх орієнтації у ви­робничо-збутовій діяльності:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 57 58 59 60 61 6263 64 65 66 67  ... 182