Ринок чинників виробництва і розподіл доходів
Формування попиту на чинники виробництва. Граничний продукт фактора і граничні факторні витрати. Особливості пропозиції на ринку праці. Монопсонія. Двостороння монополія. Ринок капіталу і відсоток. Ринок природних ресурсів. Чиста економічна рента і ціна землі. Прибуток як виногородження за підприємницьку діяльність.
Поведінка основних ринкових суб’єктів — споживача та виробника (фірми) — розглядалася стосовно до сфери ринку товарів і послуг. Тим часом вони взаємодіють ще в одній порівняно самостійній сфері, — на ринку чинників виробництва. Ринок чинників виробництва відбиває ту сферу ринкових відносин, де продаються та купуються ресурси необхідні для здійснення виробничої діяльності: праця, капітал, природні ресурси. На такому ринку з’ясовується насамперед, як виробляються необхідні товари і послуги, оскільки можливі різні варіанти реалізації цього завдання. Помідори можна вирощувати на великих плантаціях, застосовуючи значну кількість техніки й невелику кількість праці, а можна — на невеликій ділянці з мінімумом техніки, але значними трудовими витратами. Автомобілі можна виготовляти на великому заводі, застосовуючи малокваліфіковану робочу силу, або ж на невеликому спеціалізованому підприємстві, де основну функцію виконують висококваліфіковані працівники, що створюють не серійний, а індивідуальний продукт.
Вибір того чи іншого методу виробництва залежить багато в чому від ціни чинників. Дешеві чинники спонукають ширше їх використання, тоді як дорожчі мають використовуватися ощадливіше. На цьому ж ринку визначаються також і доходи власників чинників, оскільки більшість людей заробляють саме продажем належних їм чинників виробництва підприємцям. Тому ринок, встановлюючи ціни, визначає частку продукту, що дістається власникам робочої сили, капіталу та природних ресурсів.
Попит на чинники виробництва
Ринок чинників багато в чому схожий на ринок товарів та послуг і тому до нього можна застосувати підхід з точки зору теорії попиту та пропозиції і методів граничного аналізу. Особливість ринку чинників полягає в тому, що тут ролі учасників обміну міняються на протилежні: фірми стають покупцями, а споживачі товарів та послуг — продавцями. Тому попит на чинники виробництва визначається пропозицією товарів та послуг, а пропозиція чинників — споживчим вибором.
Пред’являючи попит на чинники виробництва, фірма, що прагне максимізувати прибуток, враховує три основні моменти: по-перше, кількість продукції, що випускається на одиницю певного чинника, по-друге, дохід, одержуваний від продажу випущеної продукції, по-третє, витрати на придбання визначеного чинника.
Показником кількості продукції, яка припадає на одиницю чинника, що здобувається, є граничний продукт чинника у фізичному виразі. Він означає зміну в кількості випуску, спричинену використанням кожної додаткової одиниці певного чинника виробництва, за умови, що всі інші чинники залишаються незмінними. Якщо, наприклад, додаткова година роботи на електроламповому заводі дає змогу збільшити випуск на п’ять лампочок, це і буде граничний продукт трудового чинника.
Динаміка цього показника відбиває закономірність зниження граничної продуктивності чинника, використання якого послідовно зростає при незмінній кількості інших факторів. Якщо послідовно збільшувати кількість зайнятих робітників, то кількість продукції, що випускається, зростатиме, але в спадному темпі: залучення п’ятого робітника дасть змогу збільшити випуск на 15 одиниць, тим часом як залучення шостого — на 14 одиниць. Зрештою буде досягнута така точка, після якої залучення наступного робітника взагалі не спричинить зільшення випуску (граничний продукт дорівнюватиме нулю). Після цієї точки подальше зростання випуску стане можливим тільки при додатковому залученні інших чинників.
» следующая страница »
1 ... 51 52 53 54 55 5657 58 59 60 61 ... 85