Макроекономіка

для одержання доходу фірмою. Фірма у свою чергу буде збільшувати застосування трудового чинника доти, доки ціна його чергової оди­ниці (ставка заробітної плати) не зрівняється з принесеним цією оди­ницею доходом. У цьому виражений принцип розподілу доходу відпові­дно до граничної продуктивності чинників виробництва.

Якщо ж до того виробники є вільнокункуруючими суб’єктами на ринку товарів і послуг, то рівноважна ставка заробітної плати до­рівнюватиме також вартості граничного продукту. Отже, якщо додат­кова година, витрачена на прополювання ділянки капусти, збільшує врожай на 10 кг, а ціна одного кілограма — 1 грн, то погодинна ставка заробітної плати має бути 10 грн/год .— не більшою, не меншою. Але така ситуація характерна лише для ринку досконалої конкуренції.

На ринку праці, проте, можуть виникати умови, що перешкод­жають вільному суперництву продавців і покупців робочої сили. Найочевидніші такі відхилення у випадку виникнення монопсонії — ситуації, коли єдиному покупцю на ринку протистоїть безліч про­давців. Наприклад, єдина текстильна фабрика у невеликому місті забезпечує роботою більшість його жіночого населення. Монопсоніст у такому разі не приймає ціну такою, якою вона склалася на ринку, а створює її. Бажаючи залучити нових робітників, така фірма підви­щує ставку заробітної плати. Але, поводячись так, вона має платити вищу ставку і тим робітникам, що вже були зайняті, а не тільки но­вим, а отже, витрати на такий чинник перевищуватимуть його ціну. Якщо на фірмі працює 150 робітників, що одержують 6 дол. США на годину, і вона, бажаючи залучити додаткову робочу силу, підвищила погодинну ставку на 0,02 дол. США, то наймання 151-го робітника обійшлося не в 6,02, а в 9,02 дол., тому, що додаткові 2 центи будуть одержувати усі 150, хто вже працює. Загальні витрати на придбання трудового чинника зростуть з 900 (150x6) до 909,02 дол. США (151x6,02), а граничні витрати складатимуть 9,02 дол. США. Якщо тепер, щоб залучити ще одного робітника, фірма підвищить ставку до 6,04 долара, то її витрати виростуть до 918,08 долара, тобто на 9,06 долара США.

Кількість зайнятих робітників	Ставка заробітної плати (за годину)	Загальні витрати на працю	Граничні витрати на працю
150	6	900,00
151	6,02	909,02	9,02
152	6,04	918,08	9,06

 

Якщо подати цю ситуацію графічно, то крива граничних ви­трат на купівлю робочої сили буде розташовуватися вище від кривої пропозиції чинника (рис.46)

Рис.46

Рівноважна ціна чинника (погодинна ставка зарплати) буде знаходитися нижче, ніж точки перетину кривих граничних фактор­них витрат і граничного доходу від чинника. Це означає, що зарпла­та граничного працівника буде меншою від його внеску у збільшен­ня доходу фірми, оскільки граничні витрати на його залучення вклю­чають і витрати на підвищення оплати усіх раніше зайнятих. Така ж сама картина буде у випадку, якщо на ринку праці виступають кілька покупців, яким протистоїть безліч продавців (олігопсонія).

Другий суттєвий чинник, що порушує вільну конкуренцію на ринку праці,—утворення робочих професійних спілок.

У цьому разі умови продажу робочої сили визначаються не інди­відуальним договором продавця й покупця, а колективним догово­ром між членами спілки та роботодавцем. Діставши можливість унас­лідок об’єднання впливати на пропозицію праці, профспілка прагне максимізувати вигоди для своїх членів. Вона може, наприклад, по­ставити за мету домогтися підвищення зарплати для робітників пев­ної галузі. У такому випадку, якщо вона стикається з ринком вільно- конкуруючих роботодавців, для яких рівень зарплати є величина, задана ринковою рівновагою, досягти своєї мети можна, лише ско­ротивши кількість зайнятих. Отже, якщо при погодинній ставці зар­плати в 8 дол. США можуть бути залучені 300 000 робітників на рік, то, зажадавши збільшення оплати до 10 дол. США за годину праці, профспілка скорочує можливість використовувати певну кількість робітників, бо за такою ціною роботодавці зможуть зайняти лише 250000 робітників на рік. Якщо ж мета — забезпечення максимуму зайнятості, то профспілка має відмовитися від спроб підняти зарп­лату вище від рівня ринкової рівноваги або регулювати розподіл роботи між членами профспілки, установлюючи для кожного три­валість часу, протягом якого він зайнятий на певній роботі.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 55 56 57 58 59 6061 62 63 64 65  ... 85