Макроекономіка

Зміна економічних умов не пов’язаних з цінами, спричиняє зру­шення кривої попиту на чинник. І зміни можуть бути такими. По- перше, збільшення попиту на продукт, що випускається за допомо­гою певного чинника, призводить до зрушення кривої попиту пра­воруч ф^, а зниження попиту на цей продукт — ліворуч ^₂). По-друге, зростання ціни на замінний чинник має як наслідок зру­шення кривої попиту праворуч, а на доповнюючий чинник — ліво­руч. По-третє, будь-які зміни в технології, які спричиняють зрос­тання граничної продуктивності чинника, зрушують криву попиту праворуч, а падіння граничної продуктивності — ліворуч.

Рис.44

Ринок праці і рівень заробітної плати

Досі йшлося про ринок чинників узагалі. Розглянемо тепер особливості функціонування окремих ринків і почнемо, насампе­ред, з ринку праці, на якому предметом купівлі та продажу є особис­тий чинник виробництва — робоча сила.

Попит на такий чинник визначатиметься розглянутими вище закономірностями, тобто фірма буде наймати робітників доти, доки вартість продукту, виробленого останнім робітником, не зрівняєть­ся з витратами, пов’язаними з його найманням.

Що ж до пропозиції на ринку праці, то вона в насамперед зале­жатиме від бажання індивідуального працівника продати свою ро­бочу силу. Приймаючи рішення, він здійснює вибір між двома дже­релами корисності: дозвіллям та споживанням певної кількості то­варів і послуг. Перевага, віддана дозвіллю (відпочинок, розваги, домашні справи), означає зменшення можливості заробити на при­дбання будь-яких споживчих благ і навпаки. Індивідуум по суті прагне збалансувати переваги дозвілля й праці так, щоб в ідеалі гра­нична корисність однієї години дозвілля дорівнювала граничній ко­рисності благ і послуг, які можна придбати на заробіток від години праці. Годинна ставка заробітної плати є альтернативними витрата­ми однієї години дозвілля, тобто вартість тих благ та послуг, що ма­ють бути принесені в жертву задоволенню продовжити на годину розваги чи відпочинок.

Якщо ставка зарплати зростатиме, то буде мати місце з одного боку ефект заміщення: прагнення працювати більше, щоб на зароб­лене придбати більше товарів і послуг; з іншого боку, — ефект дохо­ду: вища зарплата збільшує дохід і дає змогу менше працювати, щоб при незмінних цінах здобувати звичний набір споживчих благ та збільшити час дозвілля. При низькій ставці заробітної плати пере­важає ефект заміщення: якщо ставка зарплати починає підвищува­тися, пропозиція на ринку праці зростає. Проте, зі збільшенням розмірів заробітної плати дедалі більше підсилюється ефект доходу та скорочується пропозиція.

Крива пропозиції робочої сили індивідуального працівника буде мати форму лінії, що загинається назад (рис.45а).

Рис.45, а

На ділянці, де переважає ефект заміщення, вона зростає зліва направо, відбиваючи збільшення пропозиції зі зростанням зарпла­ти. Але після певного моменту, коли починає переважати ефект до­ходу, зростання зарплати викликає вже скорочення пропозиції й кри­ва спрямовується назад, до осі зарплати.

Проте на ринку в цілому така тенденція буде перекриватися пропозицією праці інших працівників, які переміщуються з інших сфер зайнятості, орієнтуючись на вищу зарплату. Завдяки цьому кри­ва пропозиції на ринку певного виду праці буде мати вигляд спрямо­ваної вгору лінії (рис.45б). Якщо на цьому ринку праці роботодавці конкурують між собою за працівників, а працівники конкурують між собою за одержання роботи, рівноважний рівень зарплати дорівню­ватиме граничному доходу від даного чинника. Це буде означати, що кожен працівник одержить винагороду відповідно до свого внеску

« Содержание » следующая страница » 1  ... 54 55 56 57 58 5960 61 62 63 64  ... 85