Макроекономіка

Прагнучи максимізувати прибуток, фірма буде порівнювати граничний дохід від продукту цього чинника з граничними витрата­ми на його придбання. Якщо граничний дохід перевищує граничні факторні витрати, кожна додаткова одиниця чинника, що залучаєть­ся, додасть більше до доходу, ніж до витрат, і тим самим збільшить прибуток. Якщо граничні витрати перевищать граничний дохід, ско­рочення використання чинника на одну одиницю спричинить змен­шення витрат у більшій мірі, ніж зменшення доходу, й також збільшить прибуток. Лише за умов рівності витрат і доходу зміна у використанні чинника не спричиняє зміни в прибутку:

mf c = m rp ,

де mfc — граничні факторні витрати;

m гp — граничний дохід від продукту чинника.

Правило максимізації прибутку, яким користується фірма, ку­пуючи чинники виробництва, годиться як для досконалої, так і для недосконалої конкуренції.

На графіку (рис.43) цю ситуацію наведено у вигляді перетину кривих граничного доходу від продукту певного чинника і гранич­них факторних витрат. Крива граничного доходу є лінією з ухилом униз, оскільки збільшення використання чинника спричиняє спад­ну віддачу. Крива граничних витрат має вигляд горизонтальної лінії, оскільки за умов досконалої конкуренції ціна одиниці чинника не залежить від фірми і залишається незмінною.

Рис.43

Щоб випускати продукцію, фірма використовує не один, а декілька ресурсів, і тому постає питання про оптимальний розподіл коштів для їх придбання. Для цього фірма буде порівнювати гра­ничні продуктивності різних чинників та їхні ціни. Припустимо, вартість граничного продукту праці (MRP_L) становить 50, а вартість граничного продукту капіталу (MRP_C) — 70. Ціни чинників відпо­відно: праці — 5 грн за одиницю, капіталу — 10 грн за одиницю. Співвідношення MRP і ціни буде: для праці — 10, для капіталу — 7. Вочевидь, використання чинника праці ефективніше і тому варто відмовитися від одиниці капіталу і на цю суму придбати дві оди­ниці праці. Зробивши так, фірма втрачає 70 одиниць вартості про­дукту капіталу, але одержує 100 одиниць (50x2) вартості продукту праці. Чистий виграш дорівнюватиме 30 одиницям вартості. Пере­розподіляючи ресурси у такий спосіб, знаходимо такий варіант, коли відношення вартостей граничних продуктів до їх цін у обох чин­ників зрівняються:

MRP_l _ MRP_C

~^L~ ~

У цьому випадку вироблена кількість продукту буде виготовле­на з найменшими витратами.

Можна сформулювати правило найменших витрат, згідно з яким витрати мінімізуються, коли остання грошова одиниця витрачена на кожний ресурс, дає однакову віддачу — такий самий граничний продукт.

Однак, існує декілька різних рівней обсягу виробництва, за яких фірма буде виробляти продукт з найменшими витратами. Але є тільки один рівень випуску де вона буде одержувати максимальний прибуток. Такий рівень буде досягнутий тоді, коли вартість гранич­ного продукту кожного з використованих чинників дорівнюватиме цінам цих чинників:

МШ) _ МЯР_С _ ₁

~ ~

Наприклад, якщо ціна одиниці праці дорівнює 5 грн, а оди­ниці капіталу — 3 грн, то максимуму прибутку фірма досягне коли вартість граничного продукту праці буде 5, а капіталу — 3 грн.

Оскільки крива граничного доходу від продуктивності певного чинника показує, яку кількість чинника фірма використовує при кожній з можливих цін, ця крива збігається з кривою попиту фірми на згаданий чинник виробництва.

Якщо врахувати попит усіх фірм на певний чинник за тієї чи іншої ціни на нього, то одержимо ринкову криву попиту на цей чин­ник. Особливістю ринкового попиту на чинники є те, що це — по­хідний попит, оскільки він цікавий для покупця не сам по собі, а як можливість виробляти споживчі товари і послуги. Саме попит на споживчі товари та послуги визначає зрештою попит на чинники виробництва. Попит на землю визначається попитом на продукцію, яку на ній можна виростити, або на приміщення, які на ній можна побудувати. Як і попит на товари, попит на чинники змінюється за­лежно від зміни цін. Зміни ціни будь-якого чинника спричиняє змен­шення чи збільшення кількості, у якій він використовується у ви­робництві. На графіку (рис.44) це буде відбиватися рухом уздовж кривої попиту на певний чинник ^₀).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 53 54 55 56 57 5859 60 61 62 63  ... 85