Макроекономіка

Інша справа, якщо профспілці доводиться зустрічатися з рин­ком недосконалої конкуренції (монопсонією чи олігопсонією). У такому випадку, ставка заробітної плати установиться нижчою від точки перетину граничних факторних витрат і граничного доходу від певного чинника (рис.46, точка Е1). Такою ставкою у наведено­му прикладі буде 6 дол. США на годину та відповідна їй кількість залучених робітників — 150 000 на рік.

Якщо тепер профспілка під загрозою страйку зажадає встано­вити ставку зарплати на рівні 8 дол. США на годину, то крива гранич­них факторних витрат становитиме горизонтальну лінію, бо залучен­ня кожного нового робітника буде додавати до витрат таку саму вели­чину — 8 дол. США. У точці перетину цієї лінії з кривою граничного доходу буде встановлена нова рівновага, що відповідає даному рівню зарплати (точка Е2). За такою ціною чинника може бути зайнято 175000 робітників. Іншими словами, у цій ситуації можуть бути одночасно збільшені і ставка заробітної плати, і рівень зайнятості.

Проте існують межі можливостей у профспілки змусити моно- псоніста збільшувати заробітну плату, не знижуючи рівня зайнятості. Такою межею буде точка перетину кривих пропозиції і граничного доходу від чинника, тобто рівноважна ціна праці (у прикладі вона дорівнює 7 дол. США на годину, див. рис.46). Доки погодинна став­ка зарплати нижче від такого рівня, є можливість одночасного зро­стання і зарплати, і кількості зайнятих, але після досягнення цієї точки кількість зайнятих доходить максимуму, і подальше зростан­ня зарплати можливе вже тільки при скороченні кількості праців­ників. Ціна праці 8 дол. США фактично вже лежить у сфері такої альтернативи.

На відхилення заробітної плати від ринкової рівноваги можуть також впливати чинники, що зумовлюють її диференціацію. Одна гру­па чинників пов’язана з дискримінацією в заробітній платі, тобто прагненням роботодавців віддати перевагу одній групі працівників на шкоду іншим. Така дискримінація може проводитися за націо­нальними ознаками (наприклад, робітники-емігранти можуть одер­жувати значно нижчу зарплату, ніж громодяни даної країни), за віком, за статевими ознаками. Хоча у більшості країн така дискрим­інація офційно заборонена, у дійсності вона ще часто зустрічається.

Інша група чинників, що викликають диференціацію, зумовле­на неціновими характеристиками праці: її привабливістю, престиж­ністю, творчим характером. За інших рівних умов працівники волі­ють пропонувати свої послуги тим, хто забезпечує такі характерис­тики навіть за меншу плату.

Розходження в рівні оплати праці пов’язані також з різним сту­пенем освіти і професійної підготовки. Кваліфікованіші працівники мають оплачуватися краще, бо здобування освіти і кваліфікації ви­магає істотних витрат, які можна розглядати як своєрідні інвестиції у людину, людський капітал. Такі витрати мають відшкодовуватися, у противному разі зникнуть стимули до таких інвестицій, які є най­важливішим джерелом економічного піднесення.

Відсоток, прибуток і рента

Звернемося тепер до ринку капіталів. Як фактор виробництва капітали — це засоби, застосування яких дає змогу збільшити ефек­тивність людської праці. Щоб одержати, наприклад, воду в необхідній кількості, можна приносити її цеберками з найближчого джерела, а можна спорудити водопровід і качати її насосом. У другому випадку водопровід і насос будуть виступати як капітал. Його застосування потребує попередніх витрат, джерелом яких стають неспожиті дохо­ди. Якщо одержувачі доходів не споживають їх цілком, а частину збе­рігають, то такі заощадження можуть стати джерелом позикових за­собів, наданих у тимчасове користування, або для купівлі спожив­чих благ (споживчий кредит), або для інвестування у виробництво (інвестиційний кредит). Заощадження стають об’єктом купівлі-про- дажу на ринку факторів, де і складається їхня ціна — плата за право скористатися цими засобами, названа відсотком. Як на будь-якому ринку, ціна (норма відсотку) складається під впливом співвідношен­ня попиту і пропозиції. Пропозиція на кредитному ринку визначаєть­ся схильністю одержувачів доходів до заощадження певної їх части­ни. Попит же визначається, по-перше, прагненням до придбання більшої кількості споживчих благ, по-друге, рішеннями виробників збільшити випуск за рахунок додаткових капіталовкладень. Ринкова норма відсотка встановлюється в точці перетину кривих попиту на позикові засоби та їх пропозиції, у якій і досягається рівновага.

 

« Содержание


 ...  61  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я