Макроекономіка

На шляху надмірної концентрації монопольної влади олігополь- ними об’єднаннями стає також антимонопольне законодавство. У низці країн ринкової економіки прийняті закони, що протидіють можливостям великих компаній нав’язати ринку свої умови і обме­жити конкуренцію. Вони передбачають різні заходи від штрафів і судових позивів за “монопольну поведінку” до розформування ве­ликої фірми. Найбільш багатий досвід антитрестівського законо­давства накопичений у США, де воно налічує більше 100 років. Зок­рема, були встановлені нормативи галузевої концентрації з викори­станням індексу Херфендаля. Якщо індекс не перевищував 1000, галузь вважалася слабоконцентрованою, а якщо перевищував 1800

—                висококонцентрованою.

Різновидом олігопольного контролю над ринком є джентль­менські угоди, де домовленості про ціни, квоти і розділ ринкового простору не фіксуються документально, а тому залишаються важко- доступними для антитрестівського законодавства.

Досить поширений спосіб координації цінової поведінки на олігопольному ринку—лідерство цін. У цьому випадку немає фор­мальних угод: ні явних, ні таємних, але найбільша чи найефектив­ніша фірма ініціює зміни цін до яких більш-менш автоматично підключаються інші. Причому лідерська ціна не обов’язково має бути орієнтованою на максимізацію прибутку. Вона може встанов­люватися на нижчому рівні з метою не допустити вторгнення в олігопольну структуру нових конкурентів. Взагалі твердження, що олігополія має вищий прибуток завдяки встановленню вищих цін, далеко не завжди підтверджується сучасними дослідженнями. Хоча галузі з вищою нормою концентрації, як правило, прибутковіші, але джерелом високого прибутку можуть бути не тільки високі ціни, а й можливість зменшувати витрати нижчі від середні за рахунок ефекту масштабу.

Монополістична конкуренція

У системі недосконалої конкуренції виникає ще один, достат­ньо розповсюджений різновид, що поєднує риси вільної конкуренції з невеликою дозою монопольної влади. Така ринкова структура на­зивається монополістичною конкуренцією. Її основні характеристики: відносно велика кількість учасників, що виключає повний контроль над ринком чи змову і порівняно легкий вхід на ринок і вихід з ньо­го; випуск продукту, який обов’язково чимось відрізняється від інших, виготовляється лише певним виробником і захищений патентом, торговою маркою, фірмовим знаком тощо.

Ситуація на такому ринку буде визначатися двома різноспря- мованими тенденціями. З одного боку, ступенем диференціації про­дукту: чим він вищий, чим індувідуалізованіші пропоновані товари та послуги, тим менш еластичний попит, більша можливість підняти ціну вище від середніх витрат й одержати чистий економічний при­буток. З іншого боку, наявність досить широкого кола конкурентів, зростання кількості яких збільшує еластичність попиту, знижує ціни і зводить прибуток до нормального рівня.

Диференціація продукту, як найважливіша риса монополістич­ної конкуренції може зумовлюватися тим, що якась фірма надає більш привабливі послуги своїм покупцям, ніж інші. Вища якість обслуговування приваблює частину покупців, які віддають перева­гу товарам саме цієї фірми, навіть за більш високими цінами. Пере­ваги фірми можуть бути пов’язані також із зручнішим її розміщен­ням. Наприклад, бензозаправки, кафе, невеликі магазинчики, які розташовані поблизу автомагістралей чи житлових масивів, завжди

матимуть більшу кількість клієнтів, ніж такі ж самі підприємства, розташовані у менш зручних місцях.

Прагнучи максимізувати прибуток, такі фірми можуть підняти ціну без особливого ризику втратити усіх своїх покупців, оскільки вони віддають перевагу з якихось причин продукції саме цієї фірми перед усіма іншими й готові платити за неї навіть завищену ціну. Тут вона поводиться як монополіст і її ринкова позиція в короткий пе­ріод характеризується такими ж рисами, що й чиста монополія: рівень випуску визначається рівністю граничного доходу і гранич­них витрат за ціною, яка перевищує цю точку рівноваги ( рис.41а).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 48 49 50 51 52 5354 55 56 57 58  ... 85