Корпоративне управління

Концерн — це об’єднання підприємств, що здійснюють спільну діяльність на основі добровільної централізації функцій науково- технічного та виробничого розвитку, а також інвестиційної, фінан­сової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Інтеграція підрозділів концерну ґрунтується на відносинах власності.

Підприємства — учасники концерну — надають йому части­ну своїх повноважень та функцій, зокрема з представлення їх інте­ресів у взаємовідносинах з органами влади, іншими організація­ми та установами. Підприємства й організації, які є учасниками концерну, не можуть входити до складу інших концернів.

В основу формування багатогалузевого об’єднання — кон­церну покладено принципи економічно доцільної спеціалізації, кооперації, інтеграції та диверсифікації видів діяльності: науки, виробництва, збуту, матеріально-технічного постачання та ін. При цьому лише гнучка система управління відповідає умовам конкурентної боротьби.

Світова практика свідчить про наявність, як мінімум, чоти­рьох концепцій управління концернами:

1)                                     управління  з використанням корпоративних прав з метою отримання доходів на інвестований капітал без впливу на поточ­ну діяльність підприємств;

2)                                   фінансове    управління завдяки регулюванню фінансових потоків, що проходять через підприємства-учасники. У цьому разі у межах компетенції центрів прибутку безпосередній вплив на прийняття господарських рішень не здійснюється;

3)                                      стратегічне            управління, що охоплює розроблення корпо­ративної стратегії концерну щодо товарної номенклатури, визначення ринків збуту та джерел ресурсів бізнесу. Водночас зростає вплив керівництва концерну на процеси прийняття гос­подарських рішень підприємствами-учасниками;

4)                                     оперативне управління, коли вплив концерну на діяльність центрів прибутку стає найбільшим.

Зокрема, досвід концерну «Євросервіс» — багатогалузевої структури з розгалуженою географією розташування виробничих та комерційних підрозділів — свідчить, що на відміну від інших видів господарських об’єднань у концерні досягається найвищий рівень централізації та глибина зв’язків між учасниками, які уз­годжено здійснюють основну діяльність. Саме тому установчі документи забороняють їм брати участь в інших об’єднаннях аналогічного типу.

Тісний взаємозв’язок учасників концерну надає можливість використання додаткової майнової відповідальності учасників за зобов’язаннями об’єднання в цілому. Це підвищує інвестицій­ний потенціал, сприяє здійсненню великих проектів і програм.

Значна централізація потребує створення відокремленого апарату управління. Структура останнього залежить від того, які саме функції делеговані «вверх»: право представлення підприємств-учасників у відносинах з органами державної вла­ди, зарубіжними партнерами, вирішення проблем матеріально- технічного забезпечення, логістики або збуту готової продукції тощо. В Україні, до речі, концерни, так само як і інші об’єднан­ня, мають право самостійно здійснювати господарську діяльність, і тому в структурі виконавчого органу концерну має функціону­вати підрозділ, що займається обліком та звітністю.

У розвинених країнах майже 80 % промислового вироб­ництва об’єднано обмеженими групами концернів; наприклад, у США їх 500. Такі концерни — це вертикально інтегровані струк­тури, до складу яких входять довгі планові ланцюги заводів висо­ких технологій. У США кожний індустріальний концерн безпо­середньо інтегрує приблизно 0,16 % промислового виробництва країни; на кожну з 200 великих корпорацій припадає в середньо­му 0,2 % Валового внітрішнього продукту (ВВП).

 

« Содержание


 ...  52  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я