Концерн — це об’єднання підприємств, що здійснюють спільну діяльність на основі добровільної централізації функцій науково- технічного та виробничого розвитку, а також інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Інтеграція підрозділів концерну ґрунтується на відносинах власності.
Підприємства — учасники концерну — надають йому частину своїх повноважень та функцій, зокрема з представлення їх інтересів у взаємовідносинах з органами влади, іншими організаціями та установами. Підприємства й організації, які є учасниками концерну, не можуть входити до складу інших концернів.
В основу формування багатогалузевого об’єднання — концерну покладено принципи економічно доцільної спеціалізації, кооперації, інтеграції та диверсифікації видів діяльності: науки, виробництва, збуту, матеріально-технічного постачання та ін. При цьому лише гнучка система управління відповідає умовам конкурентної боротьби.
Світова практика свідчить про наявність, як мінімум, чотирьох концепцій управління концернами:
1) управління з використанням корпоративних прав з метою отримання доходів на інвестований капітал без впливу на поточну діяльність підприємств;
2) фінансове управління завдяки регулюванню фінансових потоків, що проходять через підприємства-учасники. У цьому разі у межах компетенції центрів прибутку безпосередній вплив на прийняття господарських рішень не здійснюється;
3) стратегічне управління, що охоплює розроблення корпоративної стратегії концерну щодо товарної номенклатури, визначення ринків збуту та джерел ресурсів бізнесу. Водночас зростає вплив керівництва концерну на процеси прийняття господарських рішень підприємствами-учасниками;
4) оперативне управління, коли вплив концерну на діяльність центрів прибутку стає найбільшим.
Зокрема, досвід концерну «Євросервіс» — багатогалузевої структури з розгалуженою географією розташування виробничих та комерційних підрозділів — свідчить, що на відміну від інших видів господарських об’єднань у концерні досягається найвищий рівень централізації та глибина зв’язків між учасниками, які узгоджено здійснюють основну діяльність. Саме тому установчі документи забороняють їм брати участь в інших об’єднаннях аналогічного типу.
Тісний взаємозв’язок учасників концерну надає можливість використання додаткової майнової відповідальності учасників за зобов’язаннями об’єднання в цілому. Це підвищує інвестиційний потенціал, сприяє здійсненню великих проектів і програм.
Значна централізація потребує створення відокремленого апарату управління. Структура останнього залежить від того, які саме функції делеговані «вверх»: право представлення підприємств-учасників у відносинах з органами державної влади, зарубіжними партнерами, вирішення проблем матеріально- технічного забезпечення, логістики або збуту готової продукції тощо. В Україні, до речі, концерни, так само як і інші об’єднання, мають право самостійно здійснювати господарську діяльність, і тому в структурі виконавчого органу концерну має функціонувати підрозділ, що займається обліком та звітністю.
У розвинених країнах майже 80 % промислового виробництва об’єднано обмеженими групами концернів; наприклад, у США їх 500. Такі концерни — це вертикально інтегровані структури, до складу яких входять довгі планові ланцюги заводів високих технологій. У США кожний індустріальний концерн безпосередньо інтегрує приблизно 0,16 % промислового виробництва країни; на кожну з 200 великих корпорацій припадає в середньому 0,2 % Валового внітрішнього продукту (ВВП).
» следующая страница »
1 ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57 ... 118