Корпоративне управління

Російські вчені-економісти С. Б. Авдашева та В. Є. Де- ментьєв наводять класифікацію ІКС з погляду механізмів регу­лювання спільної діяльності (рис. 3.2).

Використанням тільки майнового механізму інтеграції сьо­годні не можна вирішити всі проблеми. Навіть за відносно низь­ких цін на акції реальний перерозподіл повноважень, що нада­ють права власності, часто пов’язаний з високими трансакцій- ними витратами. Багато підприємств контролюють інсайдери, передусім менеджери, які не бажають перетворювати підприєм­ства на дочірні. За таких умов потребу в формуванні великих кор­поративних структур задовольняють реальні суб’єкти господарю­вання насамперед на основі немайнових (договірних) інстру­ментів інтеграції.

У світовій економічній науці в останні десятиріччя різко зро­стає інтерес до мережевих індустріальних структур (МІС), у ме­жах яких акціонерні зв’язки як механізм координації поведінки формально незалежних фірм відіграють другорядну роль. Такі структури (industrial networks) розглядають як самостійну форму інтеграції, яка може виявитись у певному господарському кон­тексті навіть ефективнішою, ніж об’єднання холдингового типу.

Отже, для ефективної інтеграції підприємств потрібне раціо­нальне поєднання акціонерних та договірних механізмів з ураху­ванням конкретних ринкових умов, що постійно змінюються.

Рис. 3.2. Класифікація інтегрованих бізнес-структур

Дослідження та узагальнення причин створення і діяльності інтегрованих корпоративних об’єднань у розвинених країнах світу дозволили виявити основні фактори їх формування, які слід вважати домінуючими факторами розвитку інтеграційних еконо­мічних процесів у цілому — це фактори організаційного оформ­лення та розвитку фінансового капіталу, технологічні (досягнен­ня ефекту від масштабу, усереднення, синергії), ринкові (еконо­мія на трансакційних витратах) та управлінські. Пріоритет ос­танніх зумовлений координаційним та адаптаційним ефектом їх впливу на побудову й розвиток корпоративного об’єднання.

Побудова системи управління через об’єднання суб’єктів господарювання, інтеграція яких не базується на створенні юри­дичної особи, може мати в своїй основі різні варіанти організації співробітництва суб’єктів, що входять до цього об’єднання. Ви­користання кожного конкретного засобу залежить від спільності економічних інтересів учасників, що, в свою чергу, значною мірою визначається ступенем консолідації власності членів ІКС.

Як основу групової побудови діяльності доцільно розгляда­ти структуру корпоративних відносин учасників корпоративно­го об’єднання. Включення до групи організацій неакціонерних форм власності та їх інтеграція відбуваються на основі корпора­тивних відносин з поправкою на особливості тієї чи іншої організа­ційно-правової форми.

Корпоративні відносини — це відносини, які виникають між усіма зацікавленими сторонами, що беруть участь у реалізації прийнятої корпоративної моделі.

Специфіка ІКС дозволяє об’єднувати учасників як за вер­тикальними (варіант холдингової побудови), так і за горизонталь­ними корпоративними зв’язками, що передбачає різні способи реалізації її корпоративної моделі [8]. Можливі різні принципові схеми побудови ІКС з урахуванням тих чи тих корпоративних відносин, різні поєднання їх елементів, які і створюють багато- варіантність побудови ІКС.

Класифікація ІКС за типом інтеграції (горизонтальна, вер­тикальна, конгломератна) може бути дещо умовно перенесена і на корпоративні відносини всередині системи. Усю різно­манітність корпоративних відносин усередині системи можна звести до холдингової побудови, перехресних володінь та до­говірних альянсів.

Аналіз існуючих ІКС свідчить про використання усіх заз­начених способів реалізації корпоративних відносин. Міра їх застосування визначається характером інтегрування окремої організації в об’єднання, що є результатом упровадження тієї стратегії консолідації власності учасників, яку пропонує об’єднання. Найбільший ступінь такої консолідації спостері­гається у холдингових компаніях.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 45 46 47 48 49 5051 52 53 54 55  ... 118