4. Податкове та фінансове планування. Можливе створення великої групи корпоративних схем, спрямоване на зниження фінансових та податкових витрат. Ці операції відносять до категорії «трансфертних», а саме: використання фірм на територіях пільгового оподаткування, у вільних зонах господарювання, оф- шорних зонах тощо. Корпоративні схеми за участю дочірніх фірм дозволяють:
— перерозподіляти витрати та доходи між компаніями групи;
— створювати додаткові центри прибутку;
— переказувати доходи через компанії, зареєстровані у пільгових регіонах;
—оптимізувати внутрішньофірмове фінансування та залучати зовнішні джерела фінансових ресурсів;
— координувати інвестиції та консолідувати фінансовий потенціал компанії.
Дочірні компанії дозволяють маневрувати матеріальними та фінансовими ресурсами. На їх базі можна застосовувати такі зручні форми бізнесу, як спільна діяльність, розподіл продукції, лізинг.
5. Зниження та управління ризиками. Типовим рішенням для зменшення ризиків є перенесення ризикованих операцій у дочірні компанії. Вони мають обмежену відповідальність, яка не стосується майна материнської компанії. Завдяки дочірнім фірмам підвищується усталеність холдингової системи в цілому. Фінансові труднощі або банкрутство однієї з компаній не призводять до розвалу всієї фірми.
Стратегія обмеження ризиків передбачає розміщення основних ліквідних резервів компанії у спеціально створених для цього фінансових структурах. У такому разі підвищується стабільність контролю материнської компанії за своїми дочірніми фірмами. Їх поточне фінансування та інвестиції будуть залежати від рішень, прийнятих у штаб-квартирі компанії.
6. Конфіденційність контролю. Володіння АТ відкритого типу обмежує антимонопольне законодавство. Цього обмеження можна уникнути заснуванням посередницьких компаній. У холдинговій системі надійно завуальовано вразливі місця компанії (центри прийняття рішень, касові центри, ключові особи та спеціалісти). Ресурси компанії можуть бути розпорошені або, навпаки, сконцентровані в її найнадійнішій ланці.
7. Реалізація окремих функцій. За допомогою дочірніх фірм можна проводити операції із капіталомісткими об’єктами через продаж компаній, яким належать ці об’єкти. Іноді компанії створюють для досягнення разових цілей, після чого їх ліквідують.
8. Імпортні операції, франчайзинг та ліцензійне виробництво. Широкого поширення набуває виробництво товарів (будівельних матеріалів, сантехніки, деяких споживчих товарів) на основі ліцензії іноземної компанії. Іноземні фірми не завжди бажають розширювати коло своїх ліцензіатів. Дилер або дистриб’ютор також може мати певні труднощі щодо отриманням дилерської угоди для фірм, що йому належать. У цьому разі доцільно створювати спеціальні корпоративні конструкції — відокремлені філіали. Такий філіал може знаходитися у пільговому податковому регіоні. Прибуток від його операцій обкладатиметься податком за місцем його розташування. У цьому разі оформляти нову ліцензію (дилерської угоди або франчайзингу) непотрібно.
9. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності. Відмінність використання дочірніх структур за кордоном полягає в тому, що закордонні фірми діють в іншому податковому, митному та корпоративному законодавстві. У своїй діяльності закордонні дочірні компанії враховують міжнародні угоди у сфері податків та інвестицій.
10. Удосконалення рекламного «іміджу» компанії. Наявність дочірніх фірм — важливий фактор у конкурентній боротьбі, оскільки він визначає організаційні можливості підприємства та його фінансовий потенціал.
Компанія, що має дочірні фірми, виглядає більш представницькою. До того ж, у фірменному найменуванні такої компанії можуть бути використані слова «холдинг», «група», «концерн» тощо.
» следующая страница »
1 ... 52 53 54 55 56 5758 59 60 61 62 ... 118