Корпоративне управління

Структурні складові корпоративного об’єднання

Правові та фінансові аспекти діяльності дочірніх підприємств в Україні — предмет зацікавленості керівників цих підприємств, керівництва та власників (акціонерів) акціонерних товариств, що створюють такі підприємства, а також посадових осіб органів державного управління, які контролюють їх діяльність. Підставами для такої зацікавленості є величезна кількість уже створених дочірніх підприємств, неврегульованість цього питання чинним законодавством і пов’язані з цим численні порушення та зловживання.

Чітке розуміння визначення дочірнього підприємства дозво­ляє правильно зорієнтуватися щодо нормативних актів, які регу­люють діяльність таких підприємств. В Україні поняття «дочірнє підприємство» можна застосовувати до двох абсолютно різних організаційно-правових форм підприємств. Їх визначення:

1.  Відповідно до пунктів 2 та 11 «Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та привати­зації», затвердженого Указом Президента України «Про холдин­гові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та при­ватизації» від 11.05.94 р. визначено, що дочірнє підприємство — це суб’єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого во­лодіє холдингова компанія. Отже, дочірніми підприємствами називають ВАТ, контрольний пакет акцій яких є власністю хол­дингової компанії, створеної в процесі корпоратизації та прива­тизації. Правове регулювання їх діяльності здійснюється на підставі Закону України «Про господарські товариства».

2. Що ж стосується всіх інших дочірніх підприємств, то згідно з пунктом 2.24 класифікації організаційно-правових форм гос­подарювання, затвердженої наказом Держстандарту України від 22.11.94 р. № 288 дочірнє підприємство визначено як підприєм­ство, єдиним засновником і власником якого є інше підприєм­ство. Діяльність цього суб’єкта господарювання, на відміну від дочірніх підприємств холдингових компаній, регулює Закон України «Про підприємства в Україні».

Філіали та представництва — це відокремлені структурні одиниці компанії. Відмінність між ними полягає в тому, що філіал може здійснювати всі статутні види діяльності, а представництво

—                тільки агентські та представницькі. Ознаки цих відокремлених підрозділів для будь-якої компанії подано на рис. 3.3.

Місцезнаходження філіалів та представництв, їхні цілі, пред­мет діяльності, органи управління, порядок ліквідації визначено у положеннях про них, затверджених юридичною особою — їх зас­новником. Цілі і предмет діяльності філіалів і представництв ма­ють збігатися з цілями та завданнями відповідних юридичних осіб.

Філіали та представництва мають свою печатку, можуть відкри­вати поточні рахунки у банківських установах. Їх наділено майном, потрібним для здійснення діяльності, яке обліковується як на окре­мому, так і на загальному балансі, але не на самостійному.

Керівника філіалу або представництва призначає власник або уповноважений орган юридичної особи. Він діє на підставі генеральної довіреності, яку видає товариство. Відповідно до цієї довіреності керівник має право укладати угоди від імені та в ме­жах повноважень, наданих йому юридичною особою. Повнова­ження відокремленого підрозділу мають бути вказані у відповід­ному положенні.

Юридична особа

.. . У. .

Філіали 4_______ Відокремлені підрозділи ________ ». Представництва

Рис. 3.3. Ознаки відокремлених підрозділів юридичної особи

Філіал — це один з варіантів для створення відокремлених підрозділів компанії. Керівник філіалу може мати право підпису від імені материнської компанії та інші господарські повноважен­ня. Філіал може бути центром прибутку (точніше, центром фінан­сової відповідальності) материнської компанії.

 

« Содержание


 ...  55  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я