Корпоративне управління

Поняття та загальні ознаки корпорації

Одне з ключових понять у корпоративних відносинах та кор­поративному управлінні — «корпорація». Слід зазначити, що за­конодавство різних країн по-різному трактують поняття «корпо­рація». У деяких з них, наприклад у США, взагалі в законодавчих актах не визначено поняття «корпорація». У науковій літературі існує декілька визначень цього поняття. У світовій практиці під корпорацією розуміють акціонерну компанію. Наведемо декіль­ка дефеніцій поняття «корпорація». Так, за Б. А. Райзбергом: «Корпорація (від лат. согрогаИо — об’єднання) — сукупність осіб, що об’єдналися для досягнення загальних цілей, здійснення спільної діяльності та утворюють самостійний об’єкт права — юридичну особу».

У статті 3 Закону України «Про підприємства в Україні» визначено, що корпорації — це «договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інте­ресів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників».

Корпорацію можна розглядати як: «корпоративне підпри­ємство» та «корпоративне об’єднання». Корпоративні підпри­ємства створюються злиттям капіталів з метою отримання при­бутку. До них належать: акціонерні та неакціонерні господарські товариства, спільні підприємства, міжгосподарські підприємства.

Головною метою корпоративного об’єднання є координа­ція підприємницької діяльності її членів, забезпечення захисту їх прав, представлення загальних інтересів у різних органах. До корпоративного об’єднання відносяться такі види інтегрованих корпоративних структур як холдинги, фінансово-промислові групи.

Загальні ознаки корпорацій такі:

1) наявність юридичної особи, від імені якої ведеться бізнес, яка не відповідає за зобов’язаннями власників і за зобов’язання­ми якої не відповідають власники (це відрізняє корпорацію від таких видів компаній, як, наприклад, повні або командитні то­вариства);

2)   інституційний (правовий або персональний) розподіл функцій власності та управління;

3)  колективне прийняття рішень власниками та (або) най­маними менеджерами (найбільш виражений розподіл функцій управління та власності у пайових інвестиційних фондах, недер­жавних пенсійних фондах та інших сучасних фінансових інсти­тутах).

Узагальнюючи, визначимо, корпорацію як організацію, що належить державі або колективу незалежних один від одного влас­ників (фізичних або юридичних осіб); є юридичною особою; не відповідає за зобов’язаннями власників; здійснює свою діяльність згідно з нормами законодавства та статуту (який приймають заснов­ники та змінюють відповідно до правил, встановлених законо­давством та статутом), рішеннями органів державної влади (у межах їх компетенції); якою управляють колективні органи, об­рані власники, а також наймані менеджери, яких призначають власники та які мають право укладати від імені корпорації угоди в межах делегованих власниками повноважень.

Типовий різновид корпорації — акціонерне товариство, де право власника на участь в обранні органів управління та на от­римання частки доходів пропорційне до належної йому частки капіталу корпорації (це право і факт володіння часткою капіталу підтверджено цінним папером — акцією, яку можна відчужува­ти). Суспільний сектор економіки складається з державних уста­нов та підприємств, що виробляють звичайні товари (послуги) і суспільні блага та організовані як корпорації. Іноді держкорпо- рації створюють як акціонерні товариства зі стовідсотковою уча­стю держави.

Корпорації можуть створюватись у будь-якій сфері: вироб­ничій, транспортній, банківсько-фінансовій; Отже, до корпо­рацій належать фінансово-промислові групи, концерни, холдин­ги, синдикати, консорціуми, стратегічні альянси та інші інтегро­вані системи зі створенням або без створення юридичної особи

 

« Содержание


 ...  47  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я