Комунікації в менеджменті

Маневром може бути неочікуваний поворот обговорення, зміщення ак­центів в оцінці і навіть висловлення сумніву в доцільності тієї чи іншої угоди.

Комбінація тиску й маневру робить позицію більш гнучкою, надійною

і, крім того, така тактика примушує опонента йти на вимушені кроки (пе­рейти до обговорення запропонованої йому теми та ін.).

Комбінація тиску й маневру як тактичний захід мовного спілкування не повинна бути звичайним обманом. Це лише тактичний захід боротьби за ініціативу в словесному двобої.

Правило 5. В рівних позиціях необхідно зробити крок до угоди.

Власне кажучи, угода — це констатація рівності паритету сил. Якби позиції були рівні на початку, то не потрібно було б починати обговорення суперечливих питань. Рівність позицій досягається в процесі обговорен­ня. Мистецтво досягнення угоди — це мистецтво зафіксувати момент рівноваги сил і зробити перший крок до угоди.

Правило 6. Не можна виходити за межі безпеки позиції і штовхати на це опонента. В кожній позиції повинна бути можливість маневру. Ніяка позиція не програна, якщо зберігається можливість маневру або поки можна маневрувати — позиція не є безнадійною. Не можна заганяти в кут опонента. По-перше, це просто не по-джентльменськи — позбавити опо­нента можливості вибору засобів, а по-друге, хто не має можливості вибо­ру засобів, може зважитися на безглузді дії, про які потім прийдеться по­шкодувати всім.

Недоцільно застосовувати надзвичайних засобів без нагальних на те потреб. До числа таких засобів треба віднести всі форми заяв, які перево­дять предмет обговорення на особистість. Це приниження, висміювання, ярлики, образи, пародіювання.

Наступний момент — вимога утримуватися від безрозсудливості тиску на позицію опонента, від втрати здорового глузду в конфронтації.

Боротьба та конфронтація пов’язані з вивченням групової динаміки. Звичайно, така форма ділового спілкування як переговори йде в ключі гру­пової боротьби. Тому важливим елементом боротьби є придушення сил згуртування команди суперника та стимулювання сил її розрізнення. Оп­тимальна стратегія орієнтує на розкол групи, роздування групового конф­лікту. Найрадикальніший засіб — це переформування групи.

Переформування групи означає створення її можливої структури та субординації в противагу тій, що існує. При роздуванні мікроконфліктів група вже не становить колишнє єдине ціле. Можливий метод звертання й до іншого зовнішнього лідера, обминаючи офіційного, який належить до даної групи. Цей метод створює сильну напругу в групі. Роздування гру­пового конфлікту може бути досягнуте тиском на її підгрупи: радикалів і консерваторів, реформаторів і догматиків, людей, як кажуть, “з передови­ми поглядами” і таких, які такими не володіють.

Часто використовується метод підштовхування боротьби за владу і ав­торитет. Це властиво будь-якій, навіть найзгуртованішій групі, оскільки власні стосунки в ній ніколи не можуть бути однозначними. І варто ввести в ці стосунки додаткові стимули як сили внутрішньої динаміки, вони відразу ж приходять в дію.

6.5.     Співробітництво: фактори, які сприяють раціональній взаємодії

Вміння говорити, як і вміння слухати, — важливі складові процесу ко­мунікації. Оскільки комунікація — це процес двостороннього обміну зая­вами та діями, то в її основі, насамперед, лежить взаєморозуміння. Ділове спілкування — це процес взаєморозуміння. В цьому процесі може бути те, що допомагає досягнути процесу взаєморозуміння і те, що йому пере­шкоджає. Важлива складова такого процесу — наявність зворотного зв’яз­ку. Тому, вступаючи в спілкування і намагаючись досягти взаєморозумін­ня, необхідно передбачити характер зворотного зв’язку.

Наступною умовою спілкування може бути правило: кожна відповідь повинна бути підтверджена. Якщо у відповідь на прямі запитання А парт­нер В дав таку ж пряму і недвозначну відповідь, то потрібно обов’язково підтвердити її одержання, брати участь у діалозі. Інша справа, якщо один з партнерів залишився незадоволеним цією відповіддю. З ним можна по­годжуватися або не погоджуватися, його можна навіть не зрозуміти зреш­тою, але його відповіддю не можна нехтувати. Відповіді партнера треба “дати належний прийом”, підтвердивши це словом або справою. Від­сутність такого підтвердження розриває нитку розмови, яка зав’язалася. По суті, в цьому й виявляється добра воля та бажання вести розмову. На­решті, в цьому проявляються увага й повага до партнера. А це все — не­обхідні складові культури спілкування.

 

« Содержание


 ...  45  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я