Комунікації в менеджменті

ДІЛОВИЙ СТИЛЬ І МАНЕРИ ОБГОВОРЕННЯ

6.1. Діловий стиль спілкування.

6.2. Принциповість по суті: імператив ділового спілкування.

6.3. Принциповість за формою.

6.4. Техніка боротьби.

6.5. Співробітництво: фактори, які сприяють раціональній взаємодії.

Література:

1.   ВечерЛ.С. Секреты делового общения. — Мн.: Выш.шк., 1996.

2.   Курбатов В.И. Стратегия делового успеха. — Ростов-на-Дону: Фе­никс, 1995.

3.   Секреты умелого руководителя / Сост. И.В. Липсиц. — М.: Эконо­мика, 1991.

4.   Палеха Ю. Организация своевременной деловой коммуникации. —

К.: МАУП, 1995.

6.1.     Діловий стиль спілкування

одне із важливих і неоднозначних. Важливість його пов’язана з тим, що в будь-якому питанні завжди необхідно визначити головну ланку і дру­горядні моменти. Різниця між ними багато в чому пов’язана з кваліфіка­цією стратегії та тактики комунікативної діяльності. Вступаючи в спілку­вання, потрібно твердо й чітко знати, за що треба боротися, а в чому мож­на й поступитися. Це, в свою чергу, визначає й набір відповідних засобів, методів, сценаріїв.

Суб’єкт спілкування повинен усвідомлювати межі поступливості та твердості. В його вихідному плані повинна бути тактична схема, у відпо­відності до якої він для себе вирішив: відступати можна до певної межі, позиції. Далі вже питання стосується принципів.

Той чи інший стиль має бути вмотивований цілями спілкування та кон­кретними умовами, які складаються. Вияв твердості не повинен бути пов’я-

заний з емоціями, неприхильністю до партнера. М’який стиль не повинен бути наслідком тиску, який не вдався, поступкою силі, заграванням.

Партнери в комунікації можуть підносити один одному сюрпризи. Наприклад, у предметному колі обговорення з’являються неочікувані факти, які трималися до певного часу в запасі. Неочікуваною може бути та чи інша експертна оцінка, після якої надійшли якісь пропозиції, зауважен­ня. Але при всьому цьому «обличчя» партнера не повинно змінюватися, а тим більше втрачатися. Це найважливіший компонент формування взає­много почуття довіри.

Питання про те, чому неоднозначна характеристика ділового спілку­вання, обумовлене тим, що практично всі компоненти процесу комуні­кації мають на нього відповідний вплив. Це стосується і предмета обгово­рення, і джерела конфлікту, і претензій, і, звичайно ж, особистої думки.

Загальною характеристикою ділового стилю є орієнтованість на досяг­нення конструктивного результату, пов’язаного з обговоренням супереч­ливого положення. Конструктивним називається такий стиль спілкуван­ня, який складається із оптимального комбінування позицій учасників комунікативного процесу.

Це відповідно характеризує і те, що називають конструктивною кому­нікативною діяльністю. Такими будуть виступати будь-які форми взає­модії по обговоренню суперечливого положення, які своєю метою мають досягнення оптимального комбінування позицій. На відміну від цього, результатом силового стилю спілкування є придушення або підлеглість однієї позиції і перемога іншої. Різновид силового стилю — твердий (кон­фліктний) стиль і боротьба (конфронтація) вказують лише на міру конф­ліктності, пов’язану з межами допустимих дій. Альтернатива силового сти­лю — м’який стиль і співробітництво — досягають угоди оптимізацією конструктивних результатів, компромісами, маневрами позицій, кон­венціями. Разом з тим є один загальноприйнятий критерій, який дозволяє розрізняти способи спілкування, які здійснюються на основі об’єктивних оцінок, фактів, неупередженості. По суті, це основне питання ділового спілкування і воно не залежить від того, що конкретно обговорюють парт­нери. Про що б сторони не домовлялися, але якщо вони не вирішили для себе це основне питання ділового спілкування, вони можуть або просто не зрушити з місця, або, зірвавшись з нього, зробити рух на шляху до згоди некерованим і тим самим небезпечним.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 35 36 37 38 39 4041 42 43 44 45  ... 134