Фундатором неоінституціоналізму став сучасний американський економіст Рональд Коуз, який структуру і розвиток соціальних інституцій пояснює з використанням поняття “трансакційні витрати” - витрати на укладання господарських угод. Його праці дали початок новим розділам економічної науки - трансакційній економіці і економіці права.
Історична школа - це школа, яка стала пануючим напрямом економічної думки Німеччини другої третини XIX ст. Свою назву вона
одержала від так званого історичного методу досліджень, згідно з яким економічний розвиток не має загальних закономірностей, є лише специфічні особливості кожної окремої країни. Тому заперечувалась необхідність абстрактних, теоретичних досліджень, а економічна теорія підмінювалась історією національного народного господарства. Засновниками історичної школи стали Вільгельм Рошер, Бруно Гільденбрант, Карл Кніс.
Кейнсіанство - один із провідних напрямів розвитку сучасної наукової думки, в основі якого знаходиться вчення великого англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса, основні положення якого були сформульовані в 30-х роках XX ст. Кейнс перевів центр економічних досліджень у сферу макроекономіки, ставши її першовідкривачем, і тим самим здійснив переворот в економічній теорії.
Центральним пунктом кейнсіанства є забезпечення ефективного сукупного попиту за вирішальної ролі державного економічного регулювання. Нестача сукупного попиту, за Кейнсом, зумовлює неповну зайнятість, економічний спад і наступну стагнацію. Кейнс розробив модель макроекономічного зростання і рівноваги, в якій вказав на основні чинники сукупного попиту, а саме: споживання населення, інвестиції підприємств, витрати держави і державне регулювання чистого експорту.
В загальній теорії зайнятості Кейнс пов’ язав показники сукупного попиту (сукупного споживання) і сукупних заощаджень (сукупних інвестицій) із зайнятістю, дослідив дію мультиплікатора інвестицій і зайнятості, показавши, що від ефективного попиту, створеного новими інвестиціями, залежать рівень зайнятості і макроекономічна рівновага. Однак, повну зайнятість і рівновагу економіки можна забезпечити тільки через державне економічне регулювання, насамперед, через податки і витрати державного бюджету, тобто фіскальну економічну політику.
Кейнсіанські рецепти широко застосовувались в практиці ринкового регулювання, що дозволило провідним ринковим країнам у післявоєнний період подолати стагнацію і досягти стабільних темпів економічного зростання і динамічної рівноваги економіки.
Кембриджська економічна школа - школа, яка вийшла з мар- жиналізму в кінці XIX ст. З неї розпочався розвиток неокласичної теорії. Засновник школи - видатний англійський теоретик Альфред Маршалл. В її рамках розвивались концепція ринкової рівноваги, теорії попиту, його еластичності і рівноважної ціни, формувались закони попиту та пропозиції. При цьому на передній план висувався аналіз функціональних залежностей ринкової економіки. Наступниками А. Маршалла стали такі відомі економісти, як А. Пігу і Д. Робертсон.
Класична політична економія - основний напрям розвитку економічної теорії XVII - середини XIX ст. Її засновниками вважаються видатні дослідники - Вільям Петті в Англії (XVII ст.) і П’єр Буагіль- бер у Франції (початок XVIII ст.), а також британські економісти Рі- чард Кантильон і Девід Юм та французький економіст італійського походження Фердинандо Галіані, які жили у XVIII ст. Вчення класичної політичної економії було продовжене французькими фізіократами Франсуа Кене, Анн Робер Тюрго, Вінсент де Гурне і Адамом Смітом, визначним шотландським економістом XVIII ст. та його наступниками Жаном-Батистом Сейєм у Франції, Томасом Мальтусом і Давидом Рі- кардо в Англії на початку XIX ст. Завершилась класична політична економія у вченні видатного англійського теоретика Джона Стюарта Мілля (середина XIX ст.).
» следующая страница »
1 ... 66 67 68 69 70 7172 73 74 75 76 ... 100