Мигулін Петро Петрович видав багатотомну історико-еконо- мічну працю, присвячену проблемам державного кредиту. Відчутний резонанс мали його праці з питань реформи грошового обігу і промислових криз, залізничної політики та залізничних позик, банківської політики, з аграрного питання, стану державних фінансів.
У травні 1865 року на базі Рішельєвського ліцею (м. Одеса) було створено Імператорський Новоросійський університет. Перші заняття з політекономії вів М. Вольський, О. Посніков, Л. Федорович. На рубежі століть у Новоросійському університеті викладав визначний український учений-економіст Р. Орженцький, прихильник австрійської маржиналістської школи.
Викладачами економічних дисциплін Львівського університету, заснованого у 1817 році, були: Л. Белінські, який досліджував проблеми оподаткування і залізничної політики; В. Охенковські, який вивчав економічний розвиток Англії; С. Гломбіньскі, який займався проблемами оподаткування і монетарної політики.
Першим професором політичної економії Чернівецького університету, заснованого у 1875 році (тоді університет Франца-Йосипа), був Ф. Кляйнвехтер. У 1909 році розпочав свою блискучу кар’єру відомий учений-економіст Й.-А. Шумпетер.
Однією із суттєвих ознак українського менталітету, на думку видатного історика В.Б. Антоновича, є велика пристрасть до гуманітарних наук, зокрема політекономії. Найкраще це підтверджує Українська наукова школа економічної кон’юнктури, яка виникла на рубежі XIX-XX ст. і мала помітний вплив на основні напрями світової економічної думки минулого століття. Засновником цієї школи був М.І. Туган-Барановсь- кий, який прагнучи з’ясувати проблеми відтворення суспільного продукту, всебічно проаналізував умови його реалізації за простого та розширеного відтворення і показав упущення своїх наукових попередників, які надто переоцінювали особисте споживання в забезпеченні економічного зростання.
Досліджуючи промислові цикли на прикладі Англії XIX ст., а також хвилеподібний перебіг промислового піднесення і спаду, М. Ту- ган-Барановський визначив причини виникнення криз, які криються в самій природі капіталістичного господарства, через те, що, по-перше, робітник у ньому є простим засобам виробництва, по-друге, воно має тенденцію до необмеженого розширення, по-третє, воно в цілому є неорганізованим. Теорія економічної кон’юнктури, започаткована М. Ту- ган-Барановським, була розвинута в працях українських економістів, які опинились в західних осередках еміграції під керівництвом учня і послідовника М. Туган-Барановського - В. Тимошенка (1885-1965 рр.). В. Тимошенко простежував економічні коливання у сільському господарстві, в основному, на базі динаміки цін. Він розкрив роль цін, зростання промислового виробництва, управлінського потенціалу, інших стимулюючих факторів розвитку сільського господарства, його зв’язки з промисловістю, участь у міжнародних економічних відносинах в умовах депресії, зробивши відповідні, цінні для науки і практики, узагальнення.
Одним з яскравих економістів-новаторів початку XX ст. був Павло Чомпа, який проаналізував тогочасну методологію укладання балансів, показав її суперечливість, відсутність планових (прогностичних) категорій, алогічність. Спираючись на теорію цінності, П. Чомпа принципово розрізняє майно та капітал і пропонує замість алгебраїчного нове, економетричне рівняння.
Післяжовтневий розвиток економічної теорії в Україні позначений тими самими рисами, що й розвиток усієї економічної думки. Це розквіт - з 20-х по 30-ті роки, занепад - починаючи з 30-х по 60-ті ро- ки, короткий період відродження - в 60-ті роки та криза - 70-80-х і знову період відродження, що розпочинається з другої половини 80-х років ХХ ст.
На початку 20-х років ХХ ст. українська наукова думка розвивалась в різноманітних напрямках. У 1920 році було засноване Товариство економістів, до якого входили такі видатні вчені, як Є. Слуць- кий, К. Воблий, Р. Орженцький, М. Птуха, Ф. Задорожний, що займались теоретико-економічним та прикладним аналізом народного господарства. У теоретичних розробках українських економістів обстоювалась думка про регулюючу роль ринку та ринкових цін, про неможливість зведення останніх в економічних відносинах тільки до системи натурально та трудового (вартісного) обліку. Держава має орієнтуватись на ринок та ринкові показники. Критикувалась ідея централізованого соціалістичного планування за умов, коли немає загальних ціннісних орієнтирів і ціна перетворюється з категорії ринкових відносин в категорію обліку. У цей час українська економічна думка досягла високого наукового рівня і була в авангарді світової економічної думки. Праці Є. Слуцького, К. Воблого, Р. Орженцького, М. Птухи, Л. Ясно- польського, О. Чаянова, О. Челінцева здобули світове визнання.
» следующая страница »
1 ... 62 63 64 65 66 6768 69 70 71 72 ... 100