Орієнтація владних структур на тоталітаризм поклала край розвитку економічної науки в Україні, перетворила її на складову радянської економічної теорії.
Уже в 30-х роках ХХ ст. змістом наукових досліджень стає доведення переваг економічної політики, що будується за “класичним принципом”. Прикладний аналіз спрямовується на розробку принципів нормування та регулювання цін, податкової політики, формування фінансово-кредитної системи. Публікації економістів Я. Дімайнштейна, М. Соболєва, Л. Діца визначили негативні наслідки централізованого ціноутворення, диспропорції економічного розвитку, товарний дефіцит, неправомірність тотального планування; вказували на можливість кризи збуту за умов монополізованої державної економіки. Однак всі ці виступи піддавалися нищівній критиці. Особливо критикувались виступи М. Волобуєва як прояв українського націоналізму в економічній думці. М. Волобуєв в 1928 році виступив з публікаціями, в яких розвивав ідеї про переваги самостійного економічного розвитку України. На думку економіста Україна володіє достатнім економічним потенціалом, щоб самостійно інтегруватись до світового господарства, а не через російську економіку. За цей виступ українського економіста проголосили ворогом соціалізму і згодом репресували.
Ворожими були визнані “неонародницькі” економічні концепції О. Чаянова і О. Челінцева, призупинено реалізацію їх плану аграрних реформ. Згодом “соціально чужими” і ворожими оголосили економічні ідеї М. Туган-Барановського і Є. Слуцького, останньому фактично заборонили займатися теоретичними проблемами.
З цього часу економічна думка України розвивається так само, як і в Росії, згідно з соціальними замовленням, в ізоляції від світової економічної думки.
Певне відродження економічної думки України розпочалося з 60-х років - років так званої “політичної відлиги”. Саме тоді з’являються дослідження українських вчених В. Корнієнка, І. Лукінова, Ю. Пахомова, А. Покритана, А. Агафонова, А. Чухна, І. Ястремського, в яких йдеться про зміну орієнтирів економічної думки, формуються нові підходи до визначення ролі економічної теорії в соціально-економічних перетвореннях, про шляхи вирішення проблем політичної економії. Увага акцентується на проблемах впровадження господарського розрахунку, місця і ролі товарно-грошових відносин в економічному розвитку.
Однак, період піднесення знову змінився періодом застою і відступу на догматичні позиції з тією різницею, що одвічні проблеми політекономії соціалізму тепер розглядались в контексті “розвинутого соціалізму”. З’являється багато фундаментальних праць щодо проблем розвитку економічного механізму, теоретичних підходів до використання ринкових форм за умов соціалізму. Відомі українські економісти
В. Корнієнко, Ю. Пахомов, В. Черняк, А. Чухно звертаються до проблем загальносуспільного розвитку. В їх творах проводяться ідеї щодо необхідності дослідження проблем соціалістичної власності з погляду економічної доцільності та ефективності. Отже, наприкінці 80-х років уже починається формування засад сучасної концепції суспільного розвитку.
В економічній літературі з’ являються думки про недосконалість і недостатню зрілість соціалістичної загальнонародної власності (Ю. Пахомов, В. Черняк, І. Лукінов). Важливою стороною економічних досліджень 80-х років ХХ ст., як і попереднього періоду, стали дослідження господарського механізму економічної системи. Згодом проблеми господарського механізму і розвитку підприємництва зайняли провідне місце в дослідженнях І. Лукінова, Ю. Пахомова, А. Агафонова, О. Беляєва, А. Чухна, В. Черняка, А. Покритана, М. Чумаєнка, Г. Климка, В. Нестеренка, П. Єщенка, В. Панченка, В. Мочерного.
Поштовхом до досліджень про доцільність впровадження приватної власності стало обговорення в економічній літературі проблем індивідуальної трудової власності (В. Черняк, Ю. Пахомов, В. Ворона, Т. Ковальчук, Л. Каніщенко).
» следующая страница »
1 ... 63 64 65 66 67 6869 70 71 72 73 ... 100