Неолібералізм - одна з основних течій сучасної економічної теорії, яка намагається обґрунтувати необхідність поєднання принципів вільного ринкового підприємництва з обмеженим регулюванням економіки і створенням соціального ринкового господарства - економічного порядку, в якому сполучаються ринковий механізм ціноутворення з державним економічним регулюванням і соціальним захистом населення.
Центром неолібералізму є Німеччина, де його принципи започаткували представники Фрайбурзької економічної школи - В. Ойкен,
В. Репке, А. Рюстов, А. Мюллер-Армак, а також міністр економіки, а згодом і канцлер уряду ФРН Л. Ерхард. Вони обґрунтували неоліберальні економічні концепції ідеальних типів господарських систем, соціальної ринкової економіки, сформованого суспільства.
Нова історична школа - один з напрямів сучасного економічного лібералізму. “Нова класична” економічна теорія охоплює сучасний монетаризм, а також концепції природного рівня безробіття (теорії очікувань) і “економіки пропозиції”. Вона виступає проти неокейнсі- анства з його рецептами широкого державного втручання в економічні процеси. Найбільш відомі представники - нобелівські лауреати М. Фрід- мен, Р. Лукас, а також Т. Сержент, А. Лаффер та ін.
Посткейнсіанство - варіант неокейнсіанства 60-90-х років
ХХ ст. Основна проблема дослідження - досягнення динамічної економічної рівноваги за умов повної зайнятості з аналізом взаємозв’ язку зайнятості, інфляції і заробітної плати, що знайшло вираження в кривих Філліпса. Представники - П. Сраффа, А.В. Філліпс.
Радикальна політична економія - критична течія в сучасній економічній теорії, яка виникла в 60-х роках ХХ ст. в США. Її особливість полягає в критичному аналізі сучасної ринкової економіки, засудженні ринкової влади (монополії). Розрізняють її два крила - праве та ліве.
Праворадикальна економічна теорія критикує як неокласичний, так і кейнсіанські підходи; вважає, що ринкова економіка потребує значного реформування в інтересах широких верств населення. Основні представники - Дж. Гелбрейт, П. Сраффа, Дж. Робінсон.
Ліворадикальна економічна теорія критично оцінює сучасну ринкову економіку і вимагає її реформування, визначаючи при цьому справедливість окремих положень марксистської політичної економії, намагаючись поєднати марксизм з іншими напрями сучасної економічної теорії. Представники - П. Баран, П. Свейзі.
Соціально-демократичні економічні концепції сформувалися на теоретичній основі соціал-реформізму - економічного вчення правого крила соціал-демократії початку ХХ ст. (Е. Бернштейн, К. Ка- утський, Р. Гільфердінг).
Соціал-реформізм - течія, яка ґрунтується на уявленнях про можливість реалізації соціалістичних ідей на засадах ринкової економіки шляхом реформування останньої. Засновник - Е. Бернштейн.
Соціальна школа - течія економічної думки, яка сформувалась у Німеччині на рубежі XIX-XX ст. як наступниця нової історичної школи. Найвідоміші представники - Р. Штольцман, Р. Штамлер, О. Шпан, Ф. Оппенгеймер.
Соціологічна школа в економічній теорії - течія неоінсти- туціоналізму, яка широко застосовує соціологічні методи при дослідженні економічних явищ і процесів. Виникла у Франції, її фундатором вважається Ф. Перру, послідовниками - Г. Піру, Г. Мюрдаль, Дж. Гелбрейт, Р. Хейлбронер. Представники соціологічної школи піддають критиці як неокласичні, так і кейнсіанські підходи, розглядають економічні процеси - результат взаємодії різноманітних чинників, серед яких наука і технологія, політика і ідеологія, конкуренція і державне регулювання, а економіку - частиною більш широкої інституційної системи, що знаходиться в стані еволюції.
Утопічний соціалізм - вчення про докорінну перебудову несправедливого суспільного устрою і перехід до суспільства соціальної справедливості, побудованого на комуністичних засадах - спільній власності, зрівняльному розподілу, відсутності приватної власності і грошей. Представники раннього утопічного соціалізму - Т. Мор, Т. Кам- панелла, Т. Мюнцер; пізнього утопічного соціалізму - А. Сен-Сі- мон, Ш. Фур’є, Р. Оуен. Ідеї утопічного соціалізму характерні також для представників революційного демократизму XVШ-XIX ст. - Ж. Месьє, Г. Маблі, Морелі, Ж.-Ж. Руссо, О. Радіщева, О. Герцена, М. Черни- шевського, М. Бакуніна, народників, анархістів.
» следующая страница »
1 ... 70 71 72 73 74 7576 77 78 79 80 ... 100