А. Тоффлера розроблялась у 90-х роках ХХ ст., коли електронна технологія утвердилась у вигляді персональних комп’ютерів і величезних інформаційних мереж. Центральною частиною теорії став аналіз процесу одночасного розвитку інтелектуальних технологій і можливостей територіальної деконцентрації масової інтелектуальної праці, розвитку домашньої праці спеціалістів, об’єднаних у колективи системами електронного зв’язку (теорія “електронного коледжу”). Теорія мегатенден- цій, викладена Дж. Несбітом і П. Аберденом, у 1990 р. звернула на себе увагу систематизацією тенденцій розвитку інформаційного суспільства у 1990-2000 рр.
У 90-ті ХХ ст. роки критика НТР в основному “перемістилась” у галузі екології, моралі і прав людини. На зміну теоріям обмеження НТР прийшли: 1) концепція соціокультурного сприяння її розвитку;
2) інноваційні теорії сприяння високотехнологічним галузям.
Особливу увагу протягом останнього десятиліття дослідники приділяють процесам міждержавної економічної інтеграції. Моріс Ал- лє (н. 1911 р.) головне вбачає у подоланні бар’єрів руху всіх факторів виробництва. Ян Тінберген (1903-1944 рр.) основний акцент ставить на уніфікації національних соціально-економічних інститутів і створенні єдиних органів влади. Узагальнюючу п’ятиетапну схему економічної інтеграції створив американський економіст Бела Балаша (1928-1993 рр.). На першому етапі створюються зони вільної торгівлі, в рамках яких зникають внутрішні експортно-імпортні тарифи та квоти. На другому етапі митного союзу вводиться загальний зовнішній тариф. На третьому етапі вільного ринку забезпечується вільний рух всіх факторів виробництва. На четвертому етапі економічного союзу в усіх країнах здійснюється однотипна економічна політика. П’ятий етап - повна еко- номіч-на інтеграція, яка передбачає введення єдиної валюти, уніфікацію економічної політики і створення наддержавних інститутів економічного регулювання.
Для економічної теорії останньої третини ХХ ст. була характерна тенденція “вторгнення” в сфери суспільного життя, які знаходяться за межами економіки. Об’єктом такої “інтервенції” стала, перш за все, політика. На початку 50-х років ХХ ст. шотландський економіст Дункан Блек (н. 1908 р.) зробив спробу використати інструментарій економічної науки для аналізу політичних процесів. В той же період американський економіст Кеннет Джозеф Ерроу (н. 1921 р.) сформував теорію “суспільного вибору”. На початку 60-х років ХХ ст. американським економістом Джеймсом Бюкененом (н. 1919 р.) були сформовані положення теорії “конституційного вибору”, за яку він в 1986 році отримав Нобелевську премію. Дж. Бюкенен розглядає суспільну систему як договірну (контрактантну), функціонування якої охоплює дві стадії.
У 70-ті роки ХХ ст. у Виржинській школі, створеній Дж. Бю- кененом, набула самостійності теорія “політичної ренти”, основоположником якої став Гордон Таллок (н. 1922 р.). Політична рента - це додаткові доходи, отримані шляхом тиску на владу або купівлі влади. Г. Таллок показав, що політична рента викликає не лише перерозподіл доходів між економічними суб’єктами, але й зниження виробничого потенціалу суспільства. Згідно з теорією “політичного ділового циклу”, періодичні демократичні вибори породжують циклічні коливання в економіці.
Методи економічного аналізу та категорії економіки останнім часом стали широко використовуватися в політології, історії, соціології, антропології, правознавстві та інших суспільних дисциплінах. Така тенденція отримала назву “економічний імперіалізм”. Провідною фігурою економічного імперіалізму став американський вчений Гаррі Стенлі Бекер (н. 1930 р.), який отримав Нобелівську премію з економіки “за розширення області застосування мікроекономічного аналізу до широкого кола проблем поведінки та взаємодії людини, включаючи поведінку в поза ринковій сфері”. Г. Бекер стверджує, що економічний підхід є всеохоплюючим і може застосовуватися до поведінки людини в абсолютно будь-якій сфері.
» следующая страница »
1 ... 59 60 61 62 63 6465 66 67 68 69 ... 100