Економічна теорія

Така економічна уособленість (відокремленість) виробників можлива лише за наявності приватної власності, насамперед, приватної власності на засоби виробництва. Саме ця форма власності дозволяє людині самостійно, на влас­ний ризик вирішувати всі питання, пов’язані з організацією та здійсненням виробництва конкретного товару (групи товарів), найбільш повно реалізувати свої здібності, проявити ініціативу і як наслідок—відчути себе справжнім гос­подарем. Ось чому процес становлення і розвитку товарного господарства не­розривно пов’язаний з появою і розвитком приватної власності. Ця обставина аж ніяк не принижує ролі інших форм власності—колективної, державної, проте вони, на нашу думку, повинні розглядатися в історичному аспекті як похідні від приватної.

Отже, товарне виробництво являє собою таку суспільну форму господар­ства, в умовах якої продукти виготовляються не для власного споживання ви­робником та членами його родини, а для споживання іншими виробниками, тобто воно спрямоване на задоволення суспільних потреб, і реалізація цих про­дуктів відбувається на ринку шляхом купівлі-продажу.

Воно докорінно відрізняється від натурального господарства, є його антипо­дом і характеризується такими рисами як:

1)       товарне господарство — господарство відкритого типу: виробники по­стійно прагнуть збільшити обсяги своєї діяльності, розширити кордони обміну результатами своєї праці (товарами);

2)       оскільки межі товарного виробництва і обміну неухильно розширю­ються, то воно поступово охоплює всі сфери життєдіяльності людини, товара­ми стають всі продукти праці, товаром стає навіть сама здатність людини до праці—робоча сила;

3)        товарне виробництво сприяє реалізації власного інтересу кожної лю­дини, яка бере участь у ньому; більш того воно стає передумовою реалізації здібностей людини, дозволяє їй відчути себе особистістю;

4)        змагальність (конкуренція) виробників в умовах товарного виробниц­тва постійно вимагає від них удосконалювати знаряддя праці, використовува­ти нові предмети праці, накопичувати передовий досвід та обмінюватись ним, здійснювати пошук нових форм організації виробництва і все вищезазначене підпорядкувати єдиній меті — зменшенню витрат виробництва, підвищенню продуктивності праці з метою збільшення прибутку (доходу);

5)       товарне виробництво — виробництво динамічне, воно створює найбільш сприятливі умови для використання досягнень НТП, новітніх тех­нологій, а це—неодмінна гарантія його подальшого розвитку, історичної пер­спективи;

6)        нарешті, не можна не відзначити, що товарна форма організації суспі­льного виробництва не тільки сприяє прискореному розвитку продуктивних сил, а й закладає матеріальні основи для прогресивних змін у надбудові сусп­ільства, бо ця система за своєю суттю демократична і вимагає, щоб її обслуго­вували також демократичні інститути державного управління, в тому числі ті, які спрямовані на захист прав і свобод людини.

Тож, підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що:

1)        генезис (процес виникнення, походження товарного виробництва) обу­мовлений такими явищами, як, з одного боку, суспільний поділ праці та еконо­мічна уособленість (відокремленість) виробників, а з другого — появою та роз­витком приватної власності, зокрема приватної власності на засоби виробниц­тва;

2)       товарне виробництво являє собою якісно нову форму суспільного ви­робництва —форму відкриту, динамічну, постійно націлену на задоволення сус- 56

пільних потреб, бо тільки таким чином може бути реалізована мета виробників суспільного продукту—отримання прибутку (доходу);

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 37 38 39 40 41 4243 44 45 46 47  ... 384