Економічна теорія

Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва, його основні риси та еволюція

Загальновизнано, що людство не може існувати, не виробляючи певні ма­теріальні блага і послуги і не споживаючи їх, тобто процес виробництва і спо­живання — першооснова відтворення (поновлення) самого життя людства.

Проте процес виробництва може відбуватись у конкретній, історично виз­наченій суспільній формі. Така форма відбиває, з одного боку, рівень розвитку суспільного поділу праці, що, в свою чергу, визначає структуру й організаційну побудову продуктивних сил суспільства, а з другого — ступінь зрілості економ­ічних відносин між людьми в суспільстві, форми економічних зв’язків між ними в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання результатів виробницт­ва.

Слід зауважити, що на ступінь зрілості економічних відносин, які склада­ються між людьми, істотно впливає структура економічних відносин власності, механізм їх реалізації і передусім — відносин власності на засоби виробництва. Остання обставина набуває особливого значення завдяки тій визначній ролі, яку відіграють відносини власності на засоби виробництва в економічній сис­темі будь-якого суспільства взагалі і процесі виробництва зокрема, бо той, хто привласнює засоби виробництва, визначає сферу виробництва, здійснює уп­равління виробництвом та привласнює його результати.

Якщо проаналізувати процес виникнення, походження (генезис), основні риси та застосування конкретних форм господарювання, то можна дійти ви­сновку, що протягом тривалого часу існування людської цивілізації використо­вуються дві основні форми суспільного виробництва — натуральна та товарна. Кожна з них має свої особливості і загальні риси. Не випадково ці форми і досі співіснують, але їх питома вага та роль у процесі суспільного відтворення нео­днакові: в розвинутих країнах світу абсолютно домінуючою є товарна форма організації (її частіше називають “ринковою”), тоді як у країнах, що розвива­ються, а також в тих, які відносно недавно стали на шлях розбудови економіки ринкового типу (до них, зокрема, відноситься і Україна як складова частина колишнього Союзу, де тривалий час панувала не ринкова, а командно-адміні- 50 стративна система), зберігається значна питома вага (особливо в аграрному секторі) натурального господарства.

Цей фактор аж ніяк не можна недооцінювати, і він має бути врахований під час переходу України до ринку, особливо тоді, коли мова йде про терміни такого переходу та вибір найбільш ефективних засобів його здійснення. Таким чином, питання, які розглядаються в цьому розділі, мають не тільки теоретич­не , а й неабияке практичне значення.

 

« Содержание


 ...  37  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я