Економічна теорія

59

організована; 4) потребує від працівника певних знань, професійних на­вичок та досвіду їх використання; 5) повинна бути втілена в конкретному результаті — виготовленні споживчої вартості належної якості. Зазначені риси, взяті разом, визначають, ідентифікують той чи інший вид конкрет­ної праці.

Наскільки різноманітні споживчі вартості, покликані задовольняти потре­би людей, настільки різноманітні і види конкретної праці. Ці види конкретної праці, а також споживчої вартості, що створюються ними, не слід розглядати як щось постійне: в міру розвитку продуктивних сил суспільства, зростання потреб людини з’являються нові види конкретної праці, нові споживчі вар­тості, а попередні відмирають.

Також не слід вважати, що конкретна праця — єдине джерело споживчої вартості, матеріального багатства суспільства, бо людина постійно використо­вує предмети природи, пристосовуючи їх для задоволення власних і суспільних потреб. Безперечно правий У. Петті (1623-1687 рр.), один із творців класичної політекономії, коли стверджує що праця — батько багатства, а земля (природа)

—                  його мати.

Очевидно, що не можливо порівняти, зіставити різні споживчі вартості, а також різні види конкретної праці, які створюють ці споживчі вартості, тому що конкретна праця якісно різнорідна та незіставна. Проте, як уже зазнача­лось, праця товаровиробників, незалежно від конкретної форми її здійснення, має загальне начало — це витрати людської праці взагалі, які здійснюються в процесі використання робочої сили (енергії м’язів, мозку, нервів тощо).

Ці витрати праці можна виміряти за певний відтинок (годину, робочий день, робочий тиждень і т.д.), використовуючи такий показник, як витрати людської енергії в калоріях та враховуючи інтенсивність праці, тобто її напруженість.

Отже, абстрактна праця (витрати людської робочої сили взагалі), яка є джерелом виготовлення певного товару, що надає можливість зіставити його з іншими товарами, створює вартість товару. При цьому слід мати на увазі, що абстрактна праця—це не просто витрати енергії людини, а історично визначе­на форма суспільної праці, економічна категорія притаманна товарному ви­робництву. Витрати праці у фізіологічному розумінні стають абстрактною пра­цею тоді, коли виробники, починаючи зі стадії підготовки виробництва певно­го товару і далі протягом всього процесу виробництва, дбають про величину всіх видів ресурсів, витрачених у процесі виробництва, бо якщо ці витрати не будуть визнані суспільством як необхідні (товар не буде реалізовано на ринку), то вони не зможуть їх відшкодувати і поновити виробництво. Це відбувається в умовах суспільного поділу праці, економічної уособленості (відокремленості) виробників, коли продукти виробляються для обміну шляхом купівлі-прода- жу, тобто за наявності такої форми господарювання як товарна. Натуральна форма господарювання не передбачає вищезазначених умов, і тому там праця

60

кожного виробника не набуває двоїстого характеру, не є часткою сусп­ільної праці, а виступає як праця індивідуальна, спрямована на виготов­лення продуктів для власних потреб.

Інакше кажучи, загальною властивістю всіх товарів є те, що в них містяться певні частки уречевленої в них абстрактної праці. Звідси висно­вок, що абстрактна праця — єдине джерело і субстанція вартості і прояви­тись вартість може лише в процесі обміну через мінову вартість, бо саме в процесі обміну з’ясовується, що товаровиробники працювали один на од­ного, що праця кожного з них — частка сукупної суспільної праці. Ось чому абстрактна праця, що знайшла відбиток у величині вартості кожного товару визначає економічні відносини між товаровиробниками, тобто є економі­чною категорією саме товарного господарства.

Для визначення величини вартості, підходу до її обчислення важливо з’я­сувати, які саме витрати абстрактної праці мають бути покладені в її основу. Очевидно, що окремі товаровиробники, підприємства (фірми) витрачають на виготовлення одного й того ж товару різну кількість робочого часу. Отже, ро­бочий час, який витрачається в процесі виробництва певного товару окремим виробником, це — індивідуальний робочий час.

 

« Содержание


 ...  46  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я