Економічна теорія

Відокремлення ремесла від землеробства не підірвало і не могло підірвати панування натурального господарства, бо воно здебільшого також мало нату­ральний характер.

Отже, аналіз основних рис натуральної форми господарювання дає змогу характеризувати цю форму як:

1)       замкнену, консервативну, примітивну систему економічних відносин, в якій були відсутні змагальність між виробниками, стимули до удосконалення знарядь праці і підвищення її продуктивності;

2)       таку, джерелом функціонування якої є ручна праця, її матеріальною основою — найпростіші знаряддя праці та рутинна техніка;

3)        форму, для якої притаманний прямий економічний зв’язок (обмина­ючи обмін, через розподіл) між виробництвом і споживанням, що не спонука­ло виробників окремих господарств до обміну досвідом, до зниження витрат виробництва (обмін, якщо і мав тут місце, то він мав випадковий, спорадич­ний характер і не відігравав істотної ролі);

52

4)       таку, що гальмувала становлення та розвиток різних форм власності (зокрема, такої ключової як приватна), що, в свою чергу, позбавляло людину можливості реалізувати власний інтерес, реалізувати себе як особистість;

5)        форму, яка не сприяла подальшому розвитку, поглибленню суспільно­го поділу праці, підвищенню її продуктивності, не створювала умов до задово­лення постійно зростаючих потреб людини.

Тому цілком обґрунтовано можна дійти висновку, що натуральна форма суспільного господарства не має майбутнього, перспектив до подальшого роз­витку і є формою історично обмеженою.

Ось чому закономірно, що на зміну натуральній формі господарювання приходить товарна, яку слід розглядати за своїм змістом як протилежну нату­ральній. Умови для такого переходу поступово виникають в надрах самого на­турального господарства. Це відбувається шляхом поширення товарно-грошо­вих відносин, перетворення натуральної феодальної ренти в грошову, позбав­лення людини від кайданів прямої залежності від феодала.

Проте натуральна форма господарювання не зникає повністю, а тривалий час співіснує поряд з товарною. Особливо це спостерігається в країнах, що роз­виваються, де товарні, ринкові відносини ще не набули домінуючого характе­ру. Наочним прикладом такого співіснування може бути економіка нашої дер­жави —України, де натуральна форма господарювання (особливо в аграрному секторі) досить поширена. Більше того, за певних надзвичайних обставин пи­тома вага натуральної форми господарювання може навіть зростати, що ще раз доводить її стійкість і живучість.

Таку ситуацію, зокрема, ми спостерігаємо протягом останніх 10 років в Україні. На перший погляд, зростання питомої ваги натуральної форми госпо­дарювання в сучасних умовах, коли здійснюється демонтаж основ командно- адміністративної системи та закладаються підвалини економіки товарної (рин­кової), виглядає явищем парадоксальним. Проте, виявляється, воно має об­’єктивне підгрунтя і обумовлене: 1) глибокою економічною кризою, яка, починаючи з початку 90-х років минулого століття, охопила всі галузі народ­ного господарства України; 2) руйнуванням економічних зв’язків між суб’єкта­ми господарської діяльності та окремими регіонами колишнього СРСР; 3) зро­станням рівня безробіття; 4) істотним зниженням життєвого рівня значних верств населення; 5) серйозним розладом грошового обігу (високим рівнем інфляції в 1992-1996 рр. ), що, в свою чергу, призвело до натуралізації (демоне­тизації) обміну, у тому числі бартеру.

Вищезазначене, взяте разом, призвело до того, що більшість населення, не маючи стабільних джерел до існування, віддала перевагу самозабезпеченню основними продуктами харчування і вдалася до натуральної форми господа­рювання: в сільській місцевості селяни значну частку свого часу проводили на присадибних ділянках, а жителі міст — на садово-городніх.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 34 35 36 37 38 3940 41 42 43 44  ... 384