Економіка праці

2)                           працівники не можуть самостійно розв' язати завдання, але хочуть виконати роботу успішно;

3)                           працівники в змозі самостійно розв'язати завдання, але не хочуть брати на себе відповідальність;

4)                           працівники можуть і хочуть успішно розв'язати завдання.

За участю Ф. Фідлера і його послідовників згодом була розроб­лена теорія когнітивного ресурсу, яка робить акцент на зв' язку між інтелектуальними здібностями лідера та успіхом лідерства. Такий зв'я­зок опосередковується вмінням скеровувати інших і стресом (інтелект більше впливає на успіх в умовах низького стресу). Якщо імовірнісна теорія Ф. Фідлера прогнозує, коли ефективний лідер повинен проявити директивні здібності, то теорія когнітивного ресурсу приділяє більше уваги тому, коли інтелектуальні здібності лідера найбільш ефективні.

Концепція, запропонована Ж. Грайєном, теж базується на диференційованому підході керівника до підлеглих, яких він умовно поділив на дві групи. До першої групи входять підлеглі, які користу­ються особливими привілеями та увагою керівника, до другої - ті, яким керівник приділяє набагато менше часу й уваги, обмежуючись, головним, чином встановленими формальними стосунками.

Нормативна модель Врума, Йеттона і Яго також базується на імовірнісному підході. У її основі лежать три критерії ефективності:

1)                          раціоналізм (рішення повинне бути оптимальним з об' єктив- ної точки зору);

2)                          схвалення (якщо рішення повинне бути впроваджене у життя за допомогою підлеглих, лідеру слід докласти зусилля до того, щоб вони його схвалили);

3)                          час.

Виходячи з різних комбінацій цих трьох критеріїв, нормативна модель пропонує п'ять можливих стилів лідерства. На одному полюсі - авторитарний стиль, за якого лідер приймає рішення, ні з ким не радячись. На протилежному - стратегія групового прийняття рішень, за якої завдання лідера зводиться до того, щоб сприяти прийняттю рі­шення підлеглими. Між цими полюсами знаходяться різні консульта­тивні стилі лідерства: приймає рішення лідер, але тільки після того як ознайомиться з ідеями і пропозиціями підлеглих.

Теорія шляхів і цілей Хауса базується на тому, що мотиваційні функції лідера полягають у збільшенні числа і різновидів персональ­них винагород підлеглим за досягнення у роботі і полегшенні шляхів до отримання цих винагород за рахунок роз'яснення маршрутів руху, зменшення числа перешкод та збільшення можливості отримання осо-

158

бистого задоволення. Поняття цілі в даній теорії передбачає як цілі лідера, які полягають у виконанні роботи, так і цілі підлеглих, що по­лягають в отриманні винагороди. Шляхи - це дії, за допомогою яких людина, яку веде лідер, може одночасно досягти обох цілей. В означе­ній теорії на здатність лідера повести за собою впливають особистісні характеристики підлеглого та особливості виробничого середовища. На цій основі виділено чотири основних типи поведінки лідера, що відповідають різним комбінаціям релевантних змінних:

1)                           директивне лідерство - характеризується сповіщенням під­леглих про те, чого їм слід очікувати, і забезпеченням конкретного керівництва стосовно того, що їм слід робити і як;

2)                           лідерство, орієнтоване на підтримку, - характеризується дружнім ставленням, доступністю лідера і посиленою турботою про статус, благополуччя і потреби підлеглих;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 92 93 94 95 96 9798 99 100 101 102  ... 156