Аналогічний підхід до збільшення ролі підлеглих і зниження ролі лідерства в організаціях пропонує Хекмен, згідно з яким, завдання лідера - створити і підтримувати сприятливі умови праці для групи.
Манц і Сімс вводять поняття "суперлідера", під яким розуміють того, хто перетворює переважну більшість людей, які йдуть за ним, в лідерів для самих себе. Основне положення, що розкриває суть суперлідерства, полягає в тому, що людина повинна спочатку стати лідером для самої себе, а потім передати ці навики підлеглим.
Таким чином, дослідження лідерства розпочалися з ідеї, що в ефективних лідерах як людях є якась особлива риса, яка відрізняє їх від усіх інших. На зміну цій ідеї прийшла гіпотеза, що ефективне лідерство - це лише питання вибору "правильних" моделей поведінки; ця ідея поступилася місцем погляду на лідерство як на процес взаємного впливу. У теперішній час концепції лідерства розвиваються в напрямку уявлення, що оптимальні лідери - це ті, хто відмовляється від своєї ролі, навчаючи підлеглих тому, як бути лідером для самого себе. Ретроспективний аналіз усіх цих теорій дозволяє зробити ряд конструктивних висновків:
160
1. Моделі поведінки людей, які обіймають керівні посади, можна розбити на дві великі категорії - поведінку, орієнтовану на завдання, і поведінку, орієнтовану на людей.
2. Елементи організаційної ситуації важливі тим, що вони підказують людині, яка виконує роль лідера, який поведінковий акцент найбільш доречний.
3. Особистісні характеристики лідера важливі не тому, що добре узгоджуються з певною природною здатністю вести за собою, а тому, що впливають на сприйняття тих, кого треба за собою вести.
4. Лідерство - не односторонній феномен.
5. Люди, які обіймають лідерські посади, повинні володіти різнобічними навиками.
11.2. Поняття, різновиди і джерела влади
Владу з погляду науки управління доцільно розглядати як можливість менеджера розпоряджатися ресурсами, впливати на дії та поведінку людей за допомогою певних засобів - волі, авторитету, права, насильства. У ширшому розумінні під владою розуміють форму соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрямки діяльності людей за допомогою економічних, ідеологічних і соціально-правових механізмів, а також використання традицій, звичаїв.
Необхідно розрізняти поняття "влада" і "сила": перша - задається метою і вбудовується в структуру організації, вона є законною і називається "правом останнього слова", друга - не завжди законна, оскільки вона спирається не на право, а на спроможність змушувати події відбуватися за заданим сценарієм. Сила співіснує з владою, якщо є остання, і залежить від тих самих чинників, проте вона здійснюється через контроль над ресурсами, грошима, інформацією та знаннями і має примусовий характер.
Поняття "лідерство" і "влада" тісно взаємопов'язані між собою. Лідери користуються владою, щоб досягти своїх цілей. Разом з тим, між цими двома поняттями існують і суттєві розбіжності. Лідерство передбачає необхідність досягнення цілей, тоді як прояв влади не завжди буде базуватися на цьому припущенні. Лідерство, як правило, звернено до більш низького рівня - підлеглих. Влада може поширюватись у всіх напрямках.
Три виміри влади і вплив менеджера схематично зображені на рис. 11.4.
Френч і Рейвен, застосувавши диференційований підхід до використання ресурсів влади керівниками організацій, виходили з того,
» следующая страница »
1 ... 94 95 96 97 98 99100 101 102 103 104 ... 156