Економіка праці

Аналогічний підхід до збільшення ролі підлеглих і зниження ролі лідерства в організаціях пропонує Хекмен, згідно з яким, завдання лідера - створити і підтримувати сприятливі умови праці для групи.

Манц і Сімс вводять поняття "суперлідера", під яким розумі­ють того, хто перетворює переважну більшість людей, які йдуть за ним, в лідерів для самих себе. Основне положення, що розкриває суть суперлідерства, полягає в тому, що людина повинна спочатку стати лідером для самої себе, а потім передати ці навики підлеглим.

Таким чином, дослідження лідерства розпочалися з ідеї, що в ефективних лідерах як людях є якась особлива риса, яка відрізняє їх від усіх інших. На зміну цій ідеї прийшла гіпотеза, що ефективне лі­дерство - це лише питання вибору "правильних" моделей поведінки; ця ідея поступилася місцем погляду на лідерство як на процес взаєм­ного впливу. У теперішній час концепції лідерства розвиваються в на­прямку уявлення, що оптимальні лідери - це ті, хто відмовляється від своєї ролі, навчаючи підлеглих тому, як бути лідером для самого себе. Ретроспективний аналіз усіх цих теорій дозволяє зробити ряд конструк­тивних висновків:

160

1.                          Моделі поведінки людей, які обіймають керівні посади, можна розбити на дві великі категорії - поведінку, орієнтовану на зав­дання, і поведінку, орієнтовану на людей.

2.                          Елементи організаційної ситуації важливі тим, що вони під­казують людині, яка виконує роль лідера, який поведінковий акцент найбільш доречний.

3.                          Особистісні характеристики лідера важливі не тому, що добре узгоджуються з певною природною здатністю вести за собою, а тому, що впливають на сприйняття тих, кого треба за собою вести.

4.                         Лідерство - не односторонній феномен.

5.                         Люди, які обіймають лідерські посади, повинні володіти різно­бічними навиками.

11.2. Поняття, різновиди і джерела влади

Владу з погляду науки управління доцільно розглядати як мож­ливість менеджера розпоряджатися ресурсами, впливати на дії та по­ведінку людей за допомогою певних засобів - волі, авторитету, права, насильства. У ширшому розумінні під владою розуміють форму соціаль­них відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і на­прямки діяльності людей за допомогою економічних, ідеологічних і соціально-правових механізмів, а також використання традицій, звичаїв.

Необхідно розрізняти поняття "влада" і "сила": перша - зада­ється метою і вбудовується в структуру організації, вона є законною і називається "правом останнього слова", друга - не завжди законна, оскільки вона спирається не на право, а на спроможність змушувати події відбуватися за заданим сценарієм. Сила співіснує з владою, якщо є остання, і залежить від тих самих чинників, проте вона здійснюється через контроль над ресурсами, грошима, інформацією та знаннями і має примусовий характер.

Поняття "лідерство" і "влада" тісно взаємопов'язані між со­бою. Лідери користуються владою, щоб досягти своїх цілей. Разом з тим, між цими двома поняттями існують і суттєві розбіжності. Лідерство передбачає необхідність досягнення цілей, тоді як прояв влади не завжди буде базуватися на цьому припущенні. Лідерство, як правило, звернено до більш низького рівня - підлеглих. Влада може поширюва­тись у всіх напрямках.

Три виміри влади і вплив менеджера схематично зображені на рис. 11.4.

Френч і Рейвен, застосувавши диференційований підхід до ви­користання ресурсів влади керівниками організацій, виходили з того,

 

« Содержание


 ...  99  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я