Успадкування майна померлого батька або чоловіка відбувалося згідно із законом. Успадковували передусім сини, за їхньої відсутності — дочки. Дружині померлого поверталось її придане, залишалися подарунки чоловіка. Якщо дітей не було, майно померлого успадковували його найближчі кровні родичі за чоловічою лінією — брати, батько, дід та ін.
Кримінальне право. Норм кримінального характеру, як і інших галузей права, існувало дуже мало. Діяли звичаї, традиції. Норми кримінального права обмежувались, зазвичай, вказівкою на заборону тих чи інших вчинків. Вид покарання обирали судді. Це могли бути штрафи, конфіскація майна або земельного наділу (клеру), вигнання, позбавлення прав, позбавлення громадянства, смертна кара (мечем, задушенням чи скиданням зі скелі).
Позбавлення громадянських прав (атімію) вважають одним із найтяжчих покарань. У такому разі людина не могла звертатися до суду для захисту своїх інтересів, брати участь у політичному житті, зазнавала постійної зневаги, бойкоту громади. Атімією карали за боягузтво на полі бою, втечу з бою, здачу в полон ворогові. За якість у подальшому героїчний вчинок, подвиг атімія могли з воїна зняти.
Оскарження судових вироків не допускалось. Тільки у виняткових випадках засуджений міг апелювати до Народних зборів.
Судовий процес між громадянами мав змагальний характер, але часто звинувачення брали на себе державні органи — царі, ефори, геронти. Доказами слугували власне признання, показання свідків, речові докази, документи, присяга.
Упродовж кількох століть Спарта зберігала зазначені риси військово-землеробської держави, з владою аристократії, численними пережитками родоплемінних відносин. Більш-менш серйозні зміни в її суспільно-політичному ладі, економіці позначились аж у V—IV ст. До н. Е. Сприяли цьому передусім греко-перські війни, а також Пелопоннеська війна (431—404 рр.).
Ставши в VI—V ст. До н. Е. Наймогутнішою державою Пелопоннесу, в період греко-перських воєн Спарта стала поряд з Афінами фактичним організатором і керівником антиперської боротьби греків. Після перемоги в цій кривавій війні між Спартою і Афінами виник конфлікт, який завершився спочатку укладенням на 30 років перемир'я (446 р. До н. Е.), а далі — Пелопоннеською війною. На боці Спарти виступили держави Пелопоннеського союзу та інші, де правила аристократія, на боці Афін — держави Афінського морського союзу та ті, де існувала демократія. Хоча чіткого такого розподілу не існувало, бо, як засвідчують Фукідид та інші історики, в кожній грецькій державі постійно діяли і боролися дві партії, дві сили — аристократична і демократична, і залежно від того, яка на цей момент перемагала, відповідно приєднувалась або до Спарти, або до Афін.
Отже, війна була виявом антагонізмів — економічних, політичних, соціальних, які давно вже визрівали, накопичувались, двох різних укладів, двох систем. Не останню роль відігравала й торговельна конкуренція між Афінами та деякими членами Пелопоннеського союзу. Війна продовжувалась 27 років і закінчилась перемогою Спарти з покладенням на переможені Афіни великої контрибуції.
Пелопоннеська війна спричинила серйозні зміни в політичному ладі багатьох грецьких держав. По-перше, розпався Афінський морський союз, втратили свою економічну і політичну гегемонію у південній Греції Афіни, у багатьох державах прийшли до влади або зміцніли аристократичні кола, олігархії. Та й саму Спарту перемога, притік афінського золота й срібла призвели до послаблення Лікургівського устрою, поглиблення майнової диференціації, розвитку приватної власності, торгівлі. Війни значно скоротили кількість повноправних громадян — спартанців. У V ст. До н. Е. Їх налічувалось вже 8 тисяч, а наприкінці густ.— 2 тисячі, далі — ще менше. Власті намагалися запобігти цьому процесові, вживали заохочувальних заходів щодо збільшення народжуваності дітей. Так, громадянин, який мав трьох синів, звільнявся від військової служби, а чотирьох — ще й від будь-яких податків. Але, з іншого боку, це призводило до роздрібнення земельних ділянок, і чимало спартанців потрапляло в категорію так званих гіпомейонів. Багатьом з них не подобався постійний військовий режим життя, побуту. Перша відома спроба здійснити суспільно-політичний переворот стосується 399 р. До н. Е., коли владу, щоправда, невдало спробував захопити спартанець з названої категорії Кінадон. Зростало невдоволення свавільним, диктаторським пануванням Спарти в багатьох грецьких державах, де спартанці настановили своїх гармостів (намісників). Першими виступили Фіви. У битві 371 р. До н. Е. Під Левктрами спартанці уперше у своїй історії потерпіли нищівної поразки. Невдовзі гегемонії Спарти у Греції було покладено кінець.
» следующая страница »
1 ... 82 83 84 85 86 8788 89 90 91 92 ... 215