Населення. Згодом виникають культурні й торговельні центри, відбувається перехід до міді та бронзи, заліза, розвиваються внутрішня і зовнішня торгівля з островами (Сицилією, Сардинією, Мальтою), Іспанією, Балканами. Отож, Італія була заселеною країною з давніх-давен.
Значну роль відігравали також часті переселення — міграції народів і племен, які відбувалися в далекі часи. Переселенці змішувалися з тубільним населенням і створювалися нові етнічні формування. Так, в історичну епоху населення Італії етнічно було дуже строкатим. Найдавнішими поселенцями прийнято вважати лігурів, які жили на півночі Італії, а також сикулів і сиканів, котрі заселяли інші частини Італії й Сицилію. В середині І тис. Дон.е. Більшість жителів Італії вже становили італіки, які складалися з відмінних між собою племен і союзів племен. Очевидно, ці племена утворилися внаслідок злиття різних етнічних груп. Найбільшою була група сабельських племен (самніти, умбри, оски, латини). Поряд з італіками в деяких областях жили племена іллірійського, балканського та інших походжень (венети, япіги та ін.).
Тривалий час італіки жили в умовах первіснообщинного ладу. Племена поділялися на курії (або фратрії), а курії — на роди. Всі вони зберігали пережитки тотемізму, маючи кожне за свій тотем певну тварину або птаха, яких вважали священними, наприклад бика, вовка, дятла.
На півдні Італії, як і в Сицилії, у ІХ—УШ ст. До н. Е. Виникають грецькі поселення. Наявність грецьких колоній сприяла швидкому розвитку рабовласницьких відносин у племен Італії.
Розклад первіснообщинного ладу відбувається тут у різні періоди. Першими народами, в котрих виникає і набуває домінуючої ролі рабовласницький устрій, були етруски і греки.
Етруски — численні племена. Вони жили у VIII ст. До н. Е. На півночі й частково в середній Італії. Питання про походження, соціальний лад цих племен — одне з найскладніших і заплутаних у науці про античний світ. Серед дослідників ще й до сьогодні немає єдиної думки про їхню етнічну приналежність. Не було твердого переконання щодо цього і у стародавніх істориків. Одні дослідники вважають, що етруски прийшли зі сходу морським шляхом, інші — що це місцеві жителі, автохтони.
Не розшифрована донині й мова етрусків (знайдено бронзові таблички, камені, надгробні плити з етруськими написами та ін.). Важко навіть встановити, до якої мовної групи вона належить.
Археологічні пам'ятки та інші дані засвідчують високий рівень етруського економічного і соціального розвитку. В Етрурії рано виникли міста, які за типом наближаються до грецьких міст- полісів. Вони правильно сплановані, здебільшого складаються з кам'яних будинків знатних родин і обгороджені міцними оборонними стінами й баштами. В етрусків тих часів відбуваються суспільний поділ праці, соціальне розшарування, розвивається зовнішня торгівля. Розкладається родовий лад, виникають приватна власність, майнова і соціальна нерівність, виділяються аристократичні, панівні сім'ї. Особливістю етруського соціального ладу було незалежне становище жінки. Жінок поважали, шанували, вони користувалися привілеями. Правдоподібно, що невдовзі в Етрурії виникло рабство. Одним з доказів його існування можна вважати бої гладіаторів, які влаштовувались при дворах аристократів. Згодом бої полонених-рабів перейняли інші італійські народи.
Суспільно-політичний устрій етрусків, найімовірніше, був аристократичним. Військово-жрецька знать становила привілейовану частину суспільства, якій підлягали всі інші верстви населення. Містами-общинами управляли царі. Царська посада здебільшого була виборною, і в ході політичного розвитку послаблювалась аристократією. В деяких містах існували виборні урядовці-магіст- рати (цілати, або марунухи). Символами царської чи магістратської влади були зв'язки прутів із встромленими в них сокирами (їх несли попереду царя спеціальні урядовці), тога з пурпурною облямівкою і так зване курульне крісло, на якому засідав цар чи магістрат.
» следующая страница »
1 ... 87 88 89 90 91 9293 94 95 96 97 ... 215