Лекція 14. Джерела римської історії:
Праці античних авторів, археологічні матеріали, документи, закони, договори. Періодизація римської історії держави і права. Природні умови та населення Стародавньої Італії. Грецькі колонії
Історія держави і права Стародавнього Риму є частиною історії античних суспільств, що вивчає процеси виникнення, розвитку і причини загибелі найбільшої та найвизначнішої рабовласницької держави Стародавнього середземноморського світу.
На прикладі історії Риму, яка охоплює кілька епох, що становлять разом понад тисячоліття, можна простежити зародження, розвиток і занепад рабовласницького суспільства і держави в найбільш розвинених, класичних формах.
Рим набув всесвітньо-історичного значення не відразу. Початкова його історія припадає на ту епоху, коли багато рабовласницьких держав, зокрема на Близькому і Середньому Сході, існували вже не одне тисячоліття. Та й у Греції почали виникати міста-дер- жави, які згодом відіграли виняткову роль в історії світової культури, коли землероби і пастухи, що мешкали по нижній течії ріки Тибру, ще тільки об'єдналися в первісні общини і створили невелике поселення, назване Roma.
Отже, виникнувши і розвинувшись значно пізніше від східних деспотій і грецьких держав, використавши їх державницький досвід, досягнення науки, культури і техніки, удосконаливши їх, Рим піднявся на новий, вищий щабель у розвитку людства. Рабовласницька суспільно-економічна формація в межах Римської держави досягла найвищого ступеня свого розвитку. Проте згодом вся система суспільних відносин у рабовласницькому суспільстві призвела до його кризи, і в надрах його зароджуються елементи феодальних відносин.
Римська держава, на відміну від грецьких полісів, поступово перетворилася з примітивної замкненої общини на могутню світо- ву державу навіть за нинішніми оцінками, під владою якої перебували численні народи Європи, Азії та Африки різних ступенях соціального розвитку. Рим створив найдосконалішу за тих часів структуру державного механізму, який став своєрідним основоположником, зразком для наступних поколінь і держав, що виникли на руїнах Римської держави. Чимало його елементів, термінів, назв використовуються й досьогодні.
Підкоривши багато народів, племен, Рим управляв ними за допомогою тонко розрахованої політики "батога і пряника", поклавши в її основу широко застосовуваний пізнішими різноплемінними і багатонаціональними імперіями принцип "divide et impera" — "поділяй і володарюй".
Римська держава у своєму тисячолітньому розвитку пройшла етапи від республіки через тривалий перехідний період до імперії, яка теж проіснувала кілька століть.
Християнство, що зародилося в перші століття нашої ери як релігія знедолених, у Римі незабаром перетворилося в державну релігію, яка відіграла величезну роль у всій подальшій історії людства і яку нині сповідує майже 1,5 млрд людей в усіх куточках земної кулі.
Виняткове значення в історії становлення і розвитку багатьох правових систем світу має й римське право, що також пройшло у своєму розвитку кілька етапів. У свою класичну епоху воно досяг- ло апогею, ставши найдосконалішою і найуніверсальнішою для античності системою права, своєрідним всесвітнім правом суспільства і економіки, побудованих на засадах приватної власності, суспільства приватних товаровиробників з його неперевершеною за логічністю, завершеністю і точністю розробкою всіх приватновласницьких правових відносин. Римляни вперше розробили право приватної власності, абстрактне право, право абстрактної особистості. Тут набуло завершеного формулювання чимало основоположних правових принципів.
Римське право стало найдосконалішою формою права, заснованою на приватній власності. Це стосується не тільки власне римської епохи. Річ у тім, що римське право пережило державу, воно живе, існує, застосовується донині, зокрема цивільна, зобов'язальна його галузь.
» следующая страница »
1 ... 84 85 86 87 88 8990 91 92 93 94 ... 215