Народні збори обговорювали і приймали закони, розв'язували питання війни чи миру, обирали геронтів, ефорів, інших службових осіб, командувачів військами, яких доводилось посилати на різні фронти, вирішували, хто з царів здійснюватиме верховне командування. Вони виносили рішення в разі виникнення спорів з приводу успадкування престолу, укладення чи розірвання союзу з іншими державами, вибирали послів. Тут обговорювались справи Пелопоннеського союзу, заслуховувались посланці його членів. Збори надавали або позбавляли права громадянства.
Питання на засідання зборів і проекти рішень готували герусія та ефори. Народні збори могли їх прийняти або відхилити, але дискутувати з цього приводу, вносити поправки не могли. Голосування проводилось криком (у зачиненому будиночку спеціальна комісія слухала і вирішувала: кричать голосніше "за" чи "проти"). Якщо були сумніви, то учасники зборів розходились у різні боки: в один — ті, хто "за", в інший — хто "проти".
Народні збори іноді виступали як судовий орган — коли порушувалось питання про усунення з посади за скоєний злочин будь- кого зі службових осіб. Обвинувачем тоді виступав хтось з герусії або ефорів, а Народні збори лише голосували — усувати чи ні.
Ефори. Вони посідали у Спарті виняткове становище. Коли виник інститут ефорату, точно не встановлено. Не було єдиної думки з цього приводу навіть у стародавніх істориків. Одні дослідники вважають, що ефорат виник ще до Лікурга, інші — що його створив Лікург, дехто — що цар Феопомп у 755—754 рр. До н. Е., бо саме з цього часу збереглись листи й рішення ефорів, і роки стали називати іменами ефорів — епонімів (тобто тих ефорів, які у цей рік очолювали колегію). Немає також єдиної думки щодо компетенції ефорів у ті давні часи. Так чи інакше, за часів Лікурга вони вже існували. Та обставина, що в своїх реформах, рішеннях, законодавчих актах Лікург про них не згадує — засвідчує, ймовірніше, про те, що він не вважав за потрібне змінювати їх правове становище чи компетенцію.
Вважається, що спочатку компетенція ефорів була обмеженою: вони наглядали за способом життя і поведінкою громадян, належним вихованням молоді, періеками та ілотами. Під час першої так званої Мессенської війни (середина VIII ст. До н. Е.) Царі Феопомп і Полідор, перебуваючи тривалий час у походах, доручили ефорам, як пише Плутарх, здійснювати судочинство.
Влада ефорів почала чимдалі зростати. Вони нібито виступали як представники й захисники інтересів народу, а насправді — знаті, яка побоювалась царів і не була певна щодо їхньої відданості, оскільки влада царів була спадкова, отже, мало залежала від ради старійшин. Власне тому спартанська еліта зробила свою ставку на ефорів, обрання яких узалежнила від себе. З цією метою було встановлено, що ефори призначатимуться не царем, а їх обиратимуть Народні збори (кандидатури пропонувала герусія, котра, як відомо, керувала тоді діяльністю Народних зборів). Час проведення цієї реформи невідомий.
Ефорів (п'ять осіб) обирали на рік. Вони створювали єдиний колегіальний орган — колегію ефорів, під головуванням ефора — епоніма, іменем якого називався рік. Рішення колегії, яка засідала в разі потреби, приймалися більшістю голосів.
Отже, влада ефорів, як зазначалося, за підтримки знаті зростала і у другій половині V ст. До н. Е. Досягла свого апогею.
Ефорам надали право скликали Народні збори та герусію і головували на їхніх засіданнях, тобто очолювали їхню діяльність. Причому скликали ці органи незалежно від волі царів, а іноді і всупереч їхньому бажанню. Крім того, саме ефори відали зовнішніми зносинами — вели переговори з іноземними послами, висували перед Народними зборами питання про війну чи мир з різними країнами, а у випадку війни оголошували і керували мобілізацією війська, видавали наказ про виступ у похід. Двоє ефорів супроводжували кожного царя в поході та на війні, контролювали його дії, доповідаючи про все це усій колегії ефорів. Фактично в їхніх руках перебувало все внутрішнє управління країною. Ефорам і далі належали функції нагляду за способом життя і поведінкою громадян, періеків та ілотів, а також вихованням молоді, їм належали широкі поліцейські функції, зокрема нагляд за дотриманням законів і звичаїв країни, збереженням правопорядку. Обіймаючи посаду, вони зверталися до всього населення з вимогою голити вуса й шанувати закони, тобто неухильно підпорядковуватись суворій дисципліні військового табору, за якою жила уся Спарта. Хоча самі ефори не так неухильно її дотримувались. Так, вони не вставали при появі царів, харчувались не на спільних трапезах, а окремо.
» следующая страница »
1 ... 79 80 81 82 83 8485 86 87 88 89 ... 215