Лекція 13. Джерела та характерні риси права. Звичаєве право. Закони. Законодавство Лікурга. Реформи Агіса і Клеомена III
Джерелами права у Спарті були звичаї, звичаєве право, потім закони. У VIII ст. До н. Е. З'явився, як зазначалось, збірник законів — законодавство Лікурга. Однак незважаючи на це, у Спарті переважало неписане, звичаєве право, законодавство тривалий час не отримувало помітного розвитку. Загалом право країни було спрямоване на забезпечення прав і привілеїв спартанців та закріплення безправного становища ілотів.
Право власності. Пануючи над масами поневоленого населення, спартанці були змушені постійно турбуватись про забезпечення повсякчасної консолідації вільних громадян, дотримання повної солідарності між ними. Власне тому тривалий час у Спарті зберігалась общинна власність на землю, а держава докладала чимало зусиль, щоб не допустити до різкої майнової диференціації серед "рівних".
Общинна земля, як зазначалось, була розділена на наділи, які щорічно за жеребкуванням перерозподілялись між громадянами. Відчужувати ці землі не можна було. Проте згодом створено приватну власність на землю. Це були передусім землі, які надавались державою громадянам за певні заслуги. Ними можна було вільно розпоряджатись. Далі — це землі, заселені періеками, тобто в гірських і передгірських районах, на околицях держави. Щоправда, їх купівля вважалася недостойною, мало чи не ганебною справою. Втім, соціальна нерівність, у тому числі в земельних питаннях, все одно виникала.
У першій половині IV ст. До н. Е. Діяв закон, який дозволяв дарування і заповідання будівель і земельних ділянок, що раніше суворо заборонялося. Хоча продаж-купівля землі все одно не дозволявся, але це вже був серйозний крок до майнового розшарування.
Існувала в Спарті й заборона громадянам займатися торгівлею, ремеслом, але й це не слугувало ефективною гарантією проти появи приватної власності, до речі, як і введення важкої, громіздкої монети.
Крім спільної земельної власності збереження елементів первіснообщинних відносин проявлялося й в тому, що вважалось допустимим безоплатно користуватись чужими рабами, чужим реманентом, кіньми, мисливськими собаками, навіть брати з чужих комор харчові припаси. Це не означає, що у Спарті зовсім не було торгівлі, норм зобов'язально-договірного права тощо. Вони, очевидно, існували, діяли, але загалом договірне право було нерозви- нене, непоширене, бо в країні домінувала не приватна, а спільна, колективна власність, існували численні пережитки первіснообщинних відносин. Купівля-продаж, позичка, обмін речей тривалий час відбувалися у простій, усній формі, щоправда, при свідках, зазвичай не за гроші, а у бартерній формі (товар за товар, річ за річ).
Сімейне право. У Спарті існував парний шлюб, але з багатьма специфічними рисами, елементами групового шлюбу. Як зазначалось, кілька братів могли мати одну дружину, а одна жінка — кілька чоловіків. Не вважалось ганебним "позичити" дружину товаришеві або запропонувати гостеві — спартіату. Водночас жінки посідали в суспільстві високий стан, користувались повагою і пошаною. Спартанка сама вибирала чоловіка, без згоди дівчини шлюб не укладався. Жінки мали своє майно, розпоряджались ним, а коли у Спарті почали активніше розвиватись торговельно-грошові відносини, то виявилось чимало багатих жінок, котрі мали свої землі та рабів.
У сім'ї жінка теж користувалась повагою, авторитетом. Вона керувала домашнім господарством, вихованням малолітніх дітей, оскільки чоловік, постійно перебуваючи у військовому таборі і там харчуючись, вдома з'являвся нечасто. Однак влада чоловіка в сім'ї була великою, авторитет — беззаперечним, слово — вважалось законом.
Розлучення відбувалося без зайвих формальностей, за згодою сторін. У разі сімейного конфлікту справу розглядали царі або ефори.
» следующая страница »
1 ... 81 82 83 84 85 8687 88 89 90 91 ... 215