Проектний аналіз

Для характеристик ризику як міри невизначеності також використо­вуються такі показники, як:

1.   Дисперсія (Б(х)):

Б(х)=М[х—М(х)].                                (10.3)

2.  Середньоквадратичне відхилення (у(х)).

а( х) = і] 5( х),                               (10.4)

Середньоквадратичне відхилення найчастіше використовують як міру ризику. Слід запам’ятати, що ризик буде тим більший, чим більше значен­ня середньоквадратичного відхилення.

3.    Коефіцієнт варіації:

а(х)

шг{ х)=-5(7) ’                                            <‘°'5>

У випадку, коли порівнюються два проекти з різними очікуваними по­казниками МРУ, використовується коефіцієнт варіації, який показує част­ку ризику на одиницю очікуваного показника МРУ.

Для проекту, закон розподілу якого подано у вищенаведеній таблиці, такі характеристики становлять:

1.    Середнє очікуване значення доходу:

М(х) = 200x0,2+800x0,5+1000x0,3 = 740.

2.    Дисперсія:

Б(х) = (200-740)2х0,2+(800-740)2х0,5+(1000-740)2х0,3 = 80400.

3.    Середньоквадратичне відхилення:

у(х) = УІ80400 = 283,55 .

4.    Коефіцієнт варіації:

уаг (х) = 740/283,55 = 2,61.

10.3.      Оцінка власного ризику

Для оцінки невизначеності очікуваних грошових потоків по проекту проводиться аналіз рівня власного ризику проекту. Для його проведення ви­користовують різні методи: неформальну інтуїтивну оцінку проекту, ста­тистичний аналіз, математичне моделювання, інші розрахункові методи.

Відзначимо, що майже всі розрахункові значення грошових потоків, на яких базується проектний аналіз, є очікуваними значеннями випадко­вих величин з певними законами розподілу. Ці розподіли можуть мати різну, більшу чи меншу, варіацію, що буде відображенням різної, більшої або меншої невизначеності тобто ступеня власного ризику проекту. Ха­рактер розподілу ймовірностей грошових потоків та їх кореляції одного з одним, зумовлює характер розподілу ймовірностей МРУ проекту і, таким чином, рівень власного ризику цього проекту.

Існують три основні методи оцінки власного ризику:

1.    Імітаційний метод Монте-Карло.

2.    Аналіз чутливості.

3.    Аналіз сценаріїв.

10.3.1.         Імітаційний метод Монте-Карло

Найбільш результативним інструментом проектного аналізу є іміта­ційне моделювання Монте-Карло.

Походження назви даного методу відповідає місту Монте-Карло, яке у минулому столітті було і залишається досі містом із майже найбільшою кількістю казино. В наслідок цього в ньому і зародились перші матема­тичні основи ризику в азартних іграх. У1964 році Д. Хертц вперше вико­ристав імітаційне моделювання в проектному аналізі.

Сьогодні імітаційне моделювання вимагає наявність потужних комп’ю­терів та ефективного програмного забезпечення, та здійснюється за таки­ми етапами (кроками):

1.    Визначення (встановлення) закону ймовірнісного розподілу випадко­вих величин вхідних змінних, від яких залежить величина грошових потоків.

Під вхідними змінними («х») можуть бути: обсяг ринку, ціна продажів, індекс зростання ринку, частка ринку, необхідні інвестиції, залишкова вартість інвестицій, операційні витрати, постійні витрати, строк служби обладнання, тощо.

2.     Випадковий вибір значень змінних у відповідності до відомих за­конів розподілу.

За допомогою датчика випадкових чисел, введеного у програму, про­водиться вибір значень вхідних змінних відповідно до відомого закону розподілу.

3.     Розрахунок на основі цих значень необхідних показників (на­приклад, критеріїв ефективності проекту: NPV, IRR).

Для цих реалізацій випадкових величин розраховуються значення змінних, які з ними тісно пов’язані, наприклад, податки. Відтак, значен­ня цих змінних використовуються для розрахунку грошових потоків, NPV, IRR та інших.

 

« Содержание


 ...  94  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я