3. Підготовка кадрів.
Даним завданням розглядаються наступні напрямки робіт:
3.1. Вищі учбові заклади — будівничого, економічного та управлінського напрямку.
3.2. Підвищення кваліфікації та/або перепідготовка спеціалістів — за допомогою фахівців спеціальних учбових центрів — при авторитетних консалтингових фірмах чи профілюючих вищих учбових закладах.
3.3. Навчання працювати у команді — із конкретним розподілом ролей, як це робиться на практиці. З цієї точки зору підприємства виграватимуть, якщо будуть навчати своїх працівників не по одинці, а групами, які в майбутньому будуть управляти проектами.
3.4. Врахування психологічних аспектів кадрового забезпечення управління проектами — необхідність організації кваліфікованої допомоги у адаптації до умов роботи у команді спеціалістам, які набувають знань проект-менеджменту.
4. Правове регулювання.
Сьогодні діють ряд законодавчих і нормативних актів, які регламентують підприємницьку, а також інвестиційну діяльність в Україні. Проте дану базу не можна назвати в достатній мірі повною. На сьогодні необхідно розробити законодавчі і нормативні документи, які б ефективно регламентували:
— закупки і поставки,
— сертифікацію і ліцензування професійних керівників проектів;
— охорону навколишнього природного середовища.
5. Фінансування.
Одним із найважливіших питань управління проектами є питання механізму фінансування діяльності професійних керівників проектів (проект-менеджерів). Особливо гостро дане питання постає для проектів, які фінансуються з коштів Держбюджету (0,15% вартості проектних робіт). У комерційний проектах, які фінансуються з власних, залучених чи позичкових коштів, рішення щодо фінансування замовник може самостійно приймати рішення і спрямовувати на оплату послуг проект-менеджера частину витрат на утримання дирекції підприємства, що будується, або частину непрямих витрат генерального підрядчика.
При укладанні контракту за «розширеною» схемою замовник може також спрямувати частину прибутку, яка утворюється за результатами завершення фази будівництва проекту, за фактичними витратами, супротив кошторисної вартості робіт.
6. Технологія управління.
Процес управління проектами повинен бути належним чином інформатизований, підтримуватись сучасними технологіями, для чого необхідно:
— створити і підтримувати в актуальному стані бази і банки даних по всіх фазах і етапах життєвого циклу проекту;
— впровадити сучасні автоматизовані системи планування і контролю, а також засоби передачі даних. Слід пам’ятати, що ступінь важкості (а, відповідно, і ціна) інформаційної технології, яка використовується, повинна відповідати важкості і розміру проекту. Якщо це правило порушити, замовник понесе необґрунтовані втрати як у випадку необґрунтованої важкості використовуваних технологій, так і при недооцінці важливості цього суттєвого фактора.
Сьогодні на Заході набула поширення так звана «процесна» концепція управління (рис. 1.7.1.). Сутність її полягає у тому, що складна інтегрована природа управління проектами описується через процеси, із яких воно складається, і їх взаємозв’язку. В даному випадку під процесами розуміються дії і процедури, які пов’язані з реалізацією функції управління.
Розрізняють наступні варіанти схем управління проектами.
1. «Основна» система.
2. Система «розширеного управління».
3. Система «під ключ».
При реалізації «основної» системи менеджер (керівник) проекту—представник («агент») замовника не несе фінансової відповідальності за рішення, які приймаються. Ним може бути будь-яка фізична чи юридична особа — учасник проекту, що має ліцензію на професійне управління. В цьому випадку менеджер проекту забезпечує координацію й управління ходом розробки і реалізації проекту, і не має контрактних відносин з іншими учасниками проекту.
» следующая страница »
1 ... 13 14 15 16 17 1819 20 21 22 23 ... 204