6.3. Альтернативні теорії грошей
Гроші поряд із вартістю товару належать до найскладніших і найважливіших категорій політичної економії. Тому не існує єдиної теорії грошей. Вважається, що найбільш науковою, сут- нісною є марксистська теорія грошей, яка під грошима вважає продукт розвитку товарообміну, особливий товар, що володіє загальним еквівалентом. Марксистську теорію називають теорією еволюційного походження грошей. Інші концепції грошей звертають увагу лише на поверхневі явища, процеси, пов’язані з обміном товарів і послуг. До альтернативних щодо марксистської теорії грошей можна віднести раціоналістичну, металістичну, номіналістичну, державницьку, кількісну, функціональну, монетаристську та інші.
У раціоналістичній теорії зазначається, що гроші є результатом згоди між людьми, які визнали необхідність спеціальних засобів для обслуговування обігу товарів і послуг.
Різновидом раціоналістичної концепції є державницька теорія грошей німецького економіста Г. Кнаппа, який назвав гроші “продуктом правопорядку”, творінням державної влади, встановленим законом платіжним засобом.
Г. Кнапп та його послідовники визначали гроші як символ, умовний знак, “талон” для одержання благ, вартість грошей об’являли “творінням закону”. Ця сама теорія була покладена в основу номіналістичної. Номіналісти повністю відривали вартість грошей від грошового матеріалу, пов’язуючи її з різними, в тому числі з неекономічними чинниками. Металістична концепція визнавала справжніми грошима лише металеві, зокрема, золото.
Ще раніше (у XVII ст.) виникла кількісна теорія грошей. Основним положенням цієї теорії є те, що ціни товарів залежать від маси (кількості) грошей, які перебувають в обігу.
Кількісна теорія найґрунтовніше пояснює природу сучасних паперових (кредитних) грошей.
Функціональна конттепттія грошей розглядає такі причини появи грошей, як розбіжність попиту на певні товари та їх пропозиції; необхідність мінімізації витрат ресурсів на обмін товарів; необхідність накопичення вартості; страхування від ризику при міновому обігу; необхідність більш тісного зв’язку між суб’єктами господарювання; відсутність синхронізації надходжень і платежів, що утруднює обмін.
Прихильники монетаристської концепції (М. Фрідмен та інші) фактично розглядають гроші лише зручним засобом товарного обміну й економічного регулювання, визначають їх “тимчасовим вмістилищем купівельної сили”.
Саме представникам сучасної функціональної концепції грошей належать такі визначення їх, як:
1. Гроші — все те, що виконує функції грошей;
2. Гроші — будь-який товар, який функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження вартості.
3. Гроші — загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін на товари і послуги, а також при сплаті боргів.
6.4. Грошовий обіг і його закони
Під грошовим обігом розуміють рух грошей, що опосередковує рух товарів і послуг. Грошовий обіг обслуговує купівлю- продаж товарів і послуг, а також рух фінансів (сукупність усіх грошових засобів, а також система їх формування, розподілу і використання).
Формою грошового обігу виступає грошова система. Найважливішими елементами грошової системи є:
—національна грошова одиниця;
—масштаб цін;
—форми грошей;
—валютний паритет;
—інститути, що регулюють грошовий обіг.
Історія знає три типи грошових систем: біметальну, монометальну і систему нерозмінних кредитних (символічних грошей).
Закони грошового обігу полягають у дотримуванні в обігу необхідної кількості грошей. Найпростішою формулою визначення цієї необхідності є: маса грошей в обігу прямо пропорційна вартості товарів і послуг, товарна маса, що знаходиться в обігу, обернено пропорційна швидкості обертання грошової одиниці. Цей закон враховує виконання грошима функцій міри вартості та засобу обігу і може бути представлений формулою:
» следующая страница »
1 ... 30 31 32 33 34 3536 37 38 39 40 ... 220