Тема 7 Витрати виробництва і прибуток
7.1. Витрати виробництва, їх суть та види.
7.2. Собівартість, її структура і значення.
7.3. Витрати виробництва, вартість товару і його ціна.
7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку.
7.5. Теорії прибутку.
7.1. Витрати виробництва, їх суть та види
Процес виробництва завжди пов’язаний з використанням робочої сили та засобів виробництва. Щоб використовувати ресурси, їх слід спочатку придбати. Придбання підприємством виробничих і невиробничих ресурсів утворює його витрати. Одні з цих витрат — це витрати на закупівлю сировини, палива, енергії, матеріалів, робочої сили (оборотних фондів, оборотного капіталу), інші — на закупівлю засобів праці (основних фондів, основного капіталу).
Витрати виробництва — одна з найважливіших категорій господарювання. Без витрат неможливо здійснення виробництва, вони є передумовою виробництва. Одночасно витрати виступають як базис конкуренції: в умовах конкурентної боротьби виграє той, хто постійно знижує свої витрати, тобто витрати суттєво впливають на те, чи залишиться фірма (підприємство) на даному ринку взагалі, чи буде змушена покинути його.
Представники західної економічної науки, виходячи з конкуренції обмеженості ресурсів і неможливості їхнього альтернативного використання, ввели категорію «зобов’язувальні витрати» (тобто приписувані комусь, віднесені на чийсь рахунок). Це дійсні витрати виробництва на певний товар, які дорівнюють найвищій корисності тих благ, які суспільство могло б отримати, якби витрачені виробничі ресурси використовувались по-іншому (альтернативно).
Зобов’язувальні витрати з позицій окремої фірми (підприємства) поділяють на явні та неявні . Явні, у свою чергу, поділяють на зовнішні та внутрішні, які обліковуює бухгалтерія.
Зовнішні витрати пов’язані з придбанням підприємством ресурсів (сировини, матеріалу, робочої сили тощо) на стороні, на ринку.
Внутрішні витрати пов’язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самого підприємства (органічні добрива власного виробництва у сільськогосподарському підприємстві).
Неявні витрати пов’язують із втраченою (упущеною) вигодою при зайнятості саме даною підприємницькою діяльністю, а не іншою. Якщо найманий працівник, який одержував заробітну плату в 200 грн, вирішив стати підприємцем (власником фірми), то він 200 грн втрачає. Це є його упущена вигода. Неявні витрати бухгалтерією не обліковуються.
Витрати підприємства на виробництво певного обсягу продукції залежать від терміну, за який можлива зміна ресурсів, що використовуються. У зв’язку з цим розрізняють поняття «постійні витрати» (обладнання, верстати, будівлі, оплата вищого управлінського персоналу тощо, які залишаються незмінними) та «змінні витрати» (праця, сировина, матеріали тощо, які змінюються зі зміною обсягу виробництва. Це протягом короткого терміну. За тривалий період можна змінити кількість усіх зайнятих ресурсів, у тому числі виробничі потужності. Відповідно всі ресурси у цей період розглядаються як змінні.
Розмежування витрат виробництва протягом короткого терміну на постійні та змінні є вихідним пунктом для визначення закону спадної віддачі, або ефективності граничного продукту. Згідно з цим законом, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного (фіксованого) ресурсу (наприклад, капіталу) дає обсяг додаткового продукту, що зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Так, при певній кількості обладнання обсяг виробництва зростає дедалі повільніше, якщо дедалі більше робітників залучатимуться до його обслуговування.
Сума постійних і змінних витрат фірми під час виробництва певної кількості продукту становить загальні (сукупні) витрати. Витрати на весь обсяг виробленої продукції називають валовими: валові постійні, валові змінні, валові загальні.
» следующая страница »
1 ... 34 35 36 37 38 3940 41 42 43 44 ... 220