Початок загальному перегляду трудової теорії вартості поклав видатний український економіст М.І. Туган-Барановсь- кий, який ще в 1890 р. зазначав, що теорія граничної корисності не спростовує поглядів Д. Рікардо чи К. Маркса, а навпаки, якщо правильно її розуміти, підтверджує вчення зазначених економістів.
Чимало російських і українських економістів (В.К. Дмит- рієв, Р.М. Орженицький, А.Д. Білімович та ін.) також виступали за органічний синтез трудової теорії вартості і теорії граничної корисності.
А. Маршалл процес формування вартості порівнює із з’єднанням двох лез ножиць. Одне лезо — витрати виробництва, друге — корисність (споживну вартість). З’єднання витрат і корисності й породжує вартість товару. Таким чином, вартість згідно з цією концепцією є проявом відносин між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем). Виробник (продавець) зацікавлений у відшкодуванні витрат та одержанні прибутку, споживач 62
(покупець) — у придбанні необхідної йому споживної вартості — корисності.
5. 5. Функціонування товарного господарства та його закони
Товарне господарство функціонує у формі відносин між суб’єктами товарного господарства. Основними суб’єктами товарного господарства є продавці (виробники) та покупці (споживачі).
Окрім того, між ними існують посередники, які “зводять” продавців і покупців, допомагають товарам просуватись на ринку. Основним змістом товарних відносин є відносини щодо купівлі-продажу товарів на ринку. Такі відносини характеризуються певними економічними законами, серед яких виділяють закон попиту, закон пропозиції та закон вартості (або закон цін).
Кожен із цих законів має певну категорію: закон попиту — попит, закон пропозиції — пропозицію, закон вартості — ціну.
Закон попиту характеризує поведінку покупців на ринку, закон пропозиції — поведінку продавців, закон вартості — їх взаємодію.
Про попит та пропозицію ітиметься в наступних темах. У даній темі зупинимось лише на законі вартості.
Суть закону вартості в тому, що виробництво й обмін товарів здійснюються на основі їх вартості, величина якої вимірюється суспільно необхідними витратами праці.
Як зазначалось, суспільно необхідними вважаються витрати за суспільно нормальних умов виробництва, за середнього рівня умілості та інтенсивності праці, середньої технічної оснащеності та продуктивності праці. Такі витрати можуть бути встановлені лише конкурентним ринком.
Якщо індивідуальні витрати на виробництво даного товару менші ніж суспільно необхідні, то виробник одержує прибутки при реалізації свого товару, якщо ж індивідуальні витрати перевищують суспільно необхідні, то виробник такого товару несе збитки. Закон вартості виконує такі функції:
1) стимулюючу;
2) регулюючу;
3) диференціації товаровиробників.
Стимулююча функція зводиться до того, що закон вартості
стимулює (заставляє) виробників постійно знижувати свої витрати на виробництво товарів, що досягається, насамперед, завдяки впровадженню досягнень науково-технічного прогресу (сучасної НТР).
Регулююча функція закону вартості означає, що цей закон є регулятором розподілу ресурсів між різними формами виробництва. Закон вартості через механізм цін дає “сигнал” про те, який товар слід виробляти, а виробництво якого товару слід припинити.
Функція диференціації товаровиробників полягає в тому, що саме один з них є “винуватцем” збитковості та банкрутства окремих підприємств при одночасній прибутковості, високій ефективності виробництва інших підприємств.
5. 6. Кониепиія безпосередньої суспільної форми господарювання
Економічна теорія, зокрема марксистського напряму, не заперечує існування й третьої форми господарювання — безпосередньо суспільного виробництва. Останнє, згідно з цією концепцією, приходить на зміну товарної форми виробництва
» следующая страница »
1 ... 25 26 27 28 29 3031 32 33 34 35 ... 220