Політична економія

Навіть крупні монополістичні корпорації і фінансові міжна­родні групи виявились нездатними охопити своїм капіталом весь ринок, окрім того приватні господарські об’єднання не змогли достатньою мірою розвивати соціальну і виробничу інфраструк­тури, вирішувати проблеми, пов’язані з урбанізацією, охороною навколишнього середовища, наданням населенню сучасних освітніх та оздоровчих послуг, дослідженнями в галузі фундамен­тальних наук тощо. Тобто стало очевидним, що нормальне функ­ціонування капіталу вимагало багатосторонньої і систематичної участі держави в економічних процесах.

ДМК являє собою механізм поєднання економічної сили монополії з політичною силою держави. В умовах ДМК держа­ва бере на себе регулювання економіки в цілому, а не окремих її частин, тобто має макроекономічний характер. Однак вона втру­чається і у вирішення окремих, часткових завдань.

Зокрема держава певною мірою обмежує свободу вільного підприємництва, а саме:

•                спонукає громадян використовувати свою приватну власність для загального спільного використання всім суспільством;

•                вирішує, хто може торгувати електроенергією в певному регіоні;

•    контролює, які ліси можна продавати;

•                ліцензує низку видів діяльності (банки, перукарні, рес­торани, таксі);

•                компенсує фермерам втрати від вимушеного зменшення виробництва молока;

•                забороняє вивезення певних промислових товарів до окремих іноземних країн;

•      встановлює мінімальний рівень заробітної плати;

•                  визначає нормативи безпеки і контролює зведення спо­руд і житлових будинків.

Одночасно з обмеженням свободи економічної діяльності приватного сектору держава виконує також власні економічні функції, серед них:

•       захист ринкової економіки;

•                  забезпечення виробництва товарів і послуг суспільного користування (суспільних благ);

•                  врахування і вирішення проблем, пов’язаних із побічни­ми ефектами від приватного господарювання;

•                 допомога малозабезпеченим та іншим незабезпеченим верствам населення;

•      стабілізація економіки.

У вирішенні цих завдань зацікавлені не лише населення (громадяни), а й самі монополії.

Виконання вказаних вище функцій держави здійснюється завдяки:

•                 розширенню, підвищенню питомої ваги державної влас­ності, зокрема, державних та державно-приватних підприємств;

•                 державному регулюванню умов купівлі-продажу робочої сили, відносин між монополістичним капіталом і найма­ною працею;

•                  розвитку державного соціального страхування і забезпе­чення та іншим напрямам діяльності держави.

Основними формами ДМК виступають державні фінанси (державний бюджет), регулювання грошово-кредитної систе­ми, програмування, регулювання зовнішньоекономічних зв’язків, регулювання діяльності природних монополій та ТНК та ін.

Однак слід мати на увазі, що в межах ДМК держава в ос­новному використовувалась для посилення економічної вла­ди монополій, стояла на захисті і виражала інтереси фінансо­вої олігархії, тому що остання намагалась підпорядковувати своїй владі все суспільно-політичне життя, в тому числі і дер­жаву.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 142 143 144 145 146 147148 149 150 151 152  ... 220