Політична економія

ному секторі;

•                нееквівалентний обмін між сферою матеріального вироб­ництва і науково-дослідною сферою.

Особливу роль у монополістичному капіталізмі належить міжнародним монополіям, міжнаціональним корпораціям (МНК) та транснаціональним корпораціям (ТНК), які, фактично, зай­мають панівне становище не лише в економіці окремих країн, а й в усьому світі.

Монополія вносить корективи в поняття “прибуток”. Її метою виступає монопольно високий прибуток, який одер­жується завдяки встановленню нею монопольно високої ціни на свою продукцію і закупівлі сировини, матеріалів та комп­лектуючих за монопольно низькими цінами.

Джерелом монопольно високого прибутку є:

•               нееквівалентний обмін монополій з підприємствами країн, що розвиваються;

•   додаткова вартість, створена працівниками даної монополії;

•               нееквівалентний обмін між монополією і немонополізо- ваними підприємствами;

•               наявність немонополізованого сектору — поряд із вели­кими монополістичними об’єднанням існує багато дрібнотоварних і середньотоварних підприємств (малий та середній бізнес).

Дрібнотоварне виробництво при імперіалізмі, хоча і про­довжує закономірно витіснятись, залишає, а то й зміцнює свої позиції в тих галузях і видах діяльності, які ґрунтуються на значних витратах капіталу та максимальній наближеності до споживача, значних витратах праці. Воно ґрунтується на при­ватній власності й особистій праці виробника і членів його сім’ї (дрібні магазини і лавки в торгівлі, перукарні, швейні і взуттєві майстерні, майстерні з ремонту побутової техніки, бензозаправні станції, сімейні ферми в сільському госпо­дарстві).

21.3.   Фінансово-монополістичний капітал. Фінансова олігархія

Сучасний капіталізм називають пануванням фінансового капіталу.

Фінансовий капітал — це банківський монополістичний ка­пітал, який об’єднався з монополістичним промисловим (ви­робничим) капіталом.

Якщо для домонополістичної стадії капіталізму характерним було відокремлення від промислового капіталу його функціо­нальних форм — торгового, позичкового капіталу, то на моно­полістичній стадії спостерігається зворотний процес — об’єднан­ня різних форм капіталу в рамках єдиної системи фінансового капіталу. Зрощення банківського і промислового монополістич­ного капіталів можна трактувати у вузькому і широкому ро­зумінні. У вузькому — це безпосереднє об’єднання банківських і промислових капіталів у рамках єдиної організації під єдиним капіталом. У широкому розумінні — зрощення являє собою тісне переплетіння капіталів банківських і промислових підприємств, встановлення між ними міцних кредитних відносин і інших зв’язків.

В умовах домонополістичного капіталізму зв’язки банків і промислових підприємств не відзначались значною стабільністю, оскільки вибір кредитора або позичальника визначався на основі вільної конкуренції. Рівень концентрації банківського (грошо­вого) капіталу в окремих банках був відносно низьким. Позич­ковий капітал відігравав скромну роль агента промислового капі­талу і був лише його відокремленою частиною.

Крупним підприємствам на монополістичній стадії стали необхідними значні суми грошей, які могли надати лише крупні кредитори, тобто крупні банки. Таким чином виникла концен­трація банківського капіталу, на місце дрібних вузькоспеціалі- зованих банків прийшли банківські монополії.

Завдяки цьому змінилась роль банків. Із простих посеред­ників, що обслуговували промисловий капітал, вони перетво­рились на всесильних господарів, на розрахунково-кредитні центри національних економік, які значною мірою впливають на спрямованість господарського розвитку промислових та інших корпорацій.

 

« Содержание


 ...  145  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я