Однак зворотний напрям безпідставний: невдачі в державній складовій не можуть бути списані на ринкову складову, тому що остання діє стихійно, об’єктивно, тоді як державна — свідомо, суб’єктивно.
2. Ринок, висунувши на перший план особисту вигоду, не гарантує невід’ємного соціально-економічного права людини на певний стандарт добробуту, який забезпечує їй достойне існування незалежно від форм і результатів її діяльності. А без дотримання прав людини не може бути ні сучасного демократичного суспільства, ні його економіки. Останнє забезпечується за допомогою державної складової. Однак слід відрізняти формальні і реальні права людини. Держава часто формально проголошує ці права, а вони не реалізуються і часто з вини самої держави.
3. Ринкова складова, як правило, орієнтується на поточні наукові досягнення, однак стратегічні прориви в галузі науки і технології, глибока структурна перебудова виробництва їй не під силу. Тому держава бере на себе вирішення стратегічних завдань розвитку економіки, і насамперед, розвитку фундаментальних наук тощо.
Одночасно рамки таких завдань обмежені, оскільки ресурси для цих цілей держава може черпати, в основному, з ринкової складової.
4. У “генах” ринкової складової закладена така вада, як монополізм. Держава, допомагаючи усувати її за допомогою антимонопольного законодавства, сама повинна не допускати надмірного власного монополізму в економіці.
Таким чином, при вирішені проблеми меж ринку і держави слід виходити з того, що об’єктивно існує ринок (товарне виробництво), він в основному визначає обсяг і характер виробництва, а держава:
• допомагає йому успішно реалізовувати свою роль;
• виліковує, певною мірою, хвороби ринку;
• бере на себе те, в чому ринок не зацікавлений.
22.3. Державне регулювання економіки, його функції та методи
Роль держави в ринковій економіці змішаного типу зводиться до виконання нею таких основних функцій:
1. Розробка, ухвалення й організаційне забезпечення виконання положень господарського законодавства (правова основа підприємництва, оподаткування, банківська система тощо).
2. Забезпечення умов нормальної роботи ринкового механізму (демонополізація економіки, антиінфляційна політика, підтримка державних фінансів у бездефіцитному стані, стабільність грошового обігу і т. д.).
3. Забезпечення розв’язання економічних проблем, які ринковий механізм вирішити неспроможний, або розв’язує їх не досить ефективно (економічні, соціально-економічні, проблема справедливого розподілу доходів, НТП, структурні зрушення в економіці, міжнародний поділ праці тощо).
Система державного регулювання економіки охоплює цілу систему впливу на соціально-економічні процеси. Ця система включає певні методи й регулятори, за допомогою яких здійснюється цей вплив.
Регулювання — це система централізованих заходів, які проводить держава з метою утримання економічної системи в даному стані або забезпечення її розвитку на перспективу. Розрізняють короткострокове, або поточне, й довгострокове регулювання.
Короткострокове регулювання — це комплекс антикризових та антициклічних заходів держави, спрямованих на пом’якшення наслідків економічних криз, згладжування циклічного характеру розвитку економіки в цілому. Характерною рисою короткострокового регулювання є те, що воно являє собою оперативне реагування на виникнення і розвиток кризових явищ, а тому заздалегідь не планується.
Безпосередніми об’єктами поточного регулювання є попит і пропозиція, тобто вплив на них за допомогою певних економічних інструментів, які перебувають у розпорядженні держави: політика прискореної амортизації, субсидії, державна допомога окремим фірмам та галузям, державне регулювання норми процента, державна закупівля продукції тощо.
» следующая страница »
1 ... 146 147 148 149 150 151152 153 154 155 156 ... 220